До ть зробити контрольну Контрольна робота за творчістю В. Дрозда, Ю. Винничука, І В. Чемериса Початковий і середній рівні 1. Люботинському князеві з повісті-казки Ю. Винничука потрібен був дракон, щоб А знайти собі зятя Б в битві з ним В настрахати ворогів Г залучити туристів 2. Дракон Грицько з повісті-казки Ю. Винничука нагадував князівні при першій зустрічі Б сонечко В бджілку Г метелика 3. Високий, худий, запальний, рвучкий. Це портретна характеристика героя повісті В. Чемериса А Вітьки Б Федька В Петра Г Грицька Причепи 4. Чого не робив Федько з повісті В. Чемериса „Вітька + Галя, або Повість про перше кохання” для закоханого Вітьки? А складав серенаду Б давав списувати домашні завдання А квіточку В написав вірша до газети Г добував гроші для кіно 5. Сватання до Галі Козачок у сюжеті повісті В. Чемериса є А експозицією Б зав'язкою В кульмінаційним моментом Г розв'язкою 6. Через що коні недолюблювали Шептала (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»)? Достатній рівень 7. Порівняйте образи Вітьки Горобця, Федька Котигорошка та Галі Козачок із повісті В. Чемериса „Вітька + Галя, або Повість про перше кохання”, знайдіть спільне та відмінне. Високий рівень 8. Виконайте одне із завдань. А Напишіть твір-роздум „Значення культури спілкування, перших почуттів підлітків у подальшій долі, в утвердженні себе як особистості в соціумі”. Б Придумайте інше закінчення історії дракона Грицька за умови, що він завчасно полетів із Люботина в інші краї.

Кожен народ із давніх-давен прагнув до поетичного осмислення власної історії — минулого і сучасного, намагався зазирнути у майбутнє.. Це осмислення і відтворила усна народна творчість, що зберегла для нащадків дух і події далеких епох. Її краса і художня довершеність захоплюють і дивують, викликають повагу і гордість за український народ, його славетну історію. Знайомлячись із творами українського героїчного епосу, можна переконатися, що вдячний народ завжди натхненно возвеличував своїх героїв. Про це свідчать і легенди («Як Сірко переміг татар»), і балади («Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»), і думи, і пісні, і навіть казки («Яйце-райце», «Іван — мужичий син»). Безперечно, всі вони є не лише джерелом інформації про історичні події, а одним з найважливіших джерел історичної та національної самосвідомості народу.

Українські народні думи героїчного змісту та, історичні пісні становлять художній літопис історії українського народу. Цей літопис не завжди документально точний, бо містить у собі елементи художнього вимислу, ліричні відступи, народно-філософські узагальнення тощо. Однак події у ньому більшою мірою хронологічно окреслені. І думи, й історичні пісні відображають історію народу в художніх образах, які допомагають чіткіше збагнути значимість зображуваних подій. Українці у своїх думах і піснях із захопленням зверталися до часів Запорозької Січі.

Основна провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, безмежна, дійова любов до батьківщини, що виявляється, насамперед, у воєнному опорі загарбникам і поневолювачам. Не можна не помітити ознак оптимізму, властивого народній творчості навіть у тих творах, де описуються сумні й трагічні події. Особливим піднесенням патріотичного почуття і національної самосвідомості позначені думи і пісні періоду Визвольної війни 1648-1654 pp., думи та пісні, присвячені Богданові Хмельницькому і його бойовим соратникам: Іванові Богуну, Данилові Нечаю, Максимові Кривоносу. На боротьбу вставали справжні герої, лицарі-козаки, такі, як Перебийніс, що «лядськую славу загнав під лаву», або Богдан Хмельницький:

Гей, поїхав Хмельницький із Жовтого броду.

Гей, не один лях лежить головою в воду.

У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.