Опис Івана Шрама (Чепурного)

Характеристика образу Іван Шрам (Чепурний)

Портрет і зовнішність: сива борода; шаблюка під рясою; пістолі за поясом; на виду шрами. Особиста доля, соціальний стан: син поволоцького попа; учився в Київський братській школі; «зимовник дикого степу на Низу»; «жінка бранка туркеня»; проповідував слово правди божої рибалкам і чабанам запорозь­ким; реєстрове його прізвище Шрам, оскільки його пошрамовано вздовж і впоперек; два сини під час Хмельниччини полягли в боях за визволення України; «побував він на полі й на порі з низцями»; «як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу»; особа, що має історичний прототип. Риси характеру і вдачі: чесний і скромний; стійкий і наполегливий; патріот; «гарячий був чоловік»; людина цільної, мужньої, суворої вдачі; байдужий до збагачення, власного добробуту; небайдужий до долі країни, її народу; загартований і пошматований у боях воїн; терпимий і витриманий. Політичні погляди: поборник об’єднання України; прихильник міцної гетьманської влади; веде боротьбу на Правобережжі проти шляхетсько-польського ставленика Тетері; на Лівобережжі — щоб підтримати Сомка на чорній раді; вступає в суперечки з міщанами; турбується долею України; боровся за незалежність рідного краю у війську Б. Хмельниць­кого; засуджує народні бунти

Объяснение:

сива борода; шаблюка під рясою; пістолі за поясом; на виду шрами.

син поволоцького попа;реєстрове його прізвище Шрам, оскільки його пошрамовано вздовж і впоперек; два сини під час Хмельниччини полягли в боях за визволення України; «побував він на полі й на порі з низцями»; «як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу»;

чесний і скромний; стійкий і наполегливий; патріот; «гарячий був чоловік»; людина цільної, мужньої, суворої вдачі; байдужий до збагачення, власного добробуту; небайдужий до долі країни, її народу, терпимий і витриманий.

прихильник міцної гетьманської влади; веде боротьбу на Правобережжі проти шляхетсько-польського ставленика Тетері; на Лівобережжі — щоб підтримати Сомка на чорній раді, турбується долею України; боровся за незалежність рідного краю у війську Б. Хмельниць­кого; засуджує народні бунти.

Народився 9 липня 1939 року в м. ходорів на львівщині. закінчив філологічний факультет львівського державного університету. працював у львівському обласному архіві. багатолітній політв’язень, член української гельсінської групи. тираж першої збірки "вогонь купала" (1966, львів) було вилучено з продажу. у 1972 році засуджений на 6 років ув’язнення та 3 роки спецпоселення. автор низки поетичних збірок, які склали два цикли "пробуджена муза" і "невольнича муза". окремими виданнями за кордоном також вийшли поетичні збірки "вогонь купала" (1966), "поезії з україни" (1970), "підсумовуючи мовчання" (1971), "коронування опудала" (1972), "невольнича муза" (1991, сша), "пробуджена муза" (1991, варшава) та інші. в україні — "тринадцять алогій" (1991), "шлюб з полином" (1995), "слово триваюче" (1997), "терновий колір любові" (1998), "шлюб з полином" (1998), "ці квіти нестерпні" (2000) та низка дитячих книжок. лауреат державної премії імені т. г. шевченка та премії імені василя стуса. живе й працює у львові.

Вы будете смеяться, но всё что связано с Тарасом Шевченко и его «Кобзарём» напрямую связано с одним из методов захвата власти в чужой стране. Я подробно покажу это ниже мне в этом простой и логичный анализ прижизненных и последующих изданий его произведений.Что то странное творится и с «Кобзарём» и с его автором.При жизни Т. Г. Шевченко было несколько изданий «Кобзаря»:— первое, в 1840 году в Санкт-Петербурге, книга насчитывала всего 20 страниц;— второе издание было в 1844 году вместе с поэмой «Гайдамаки», под общим названием «Чигиринский кобзарь», и появилось исключительно потому, что сама по себе поэма «Гайдамаки» изданная в 1841-1842 году, почти не продавалась, а с 1844 года шла в «нагрузку» ко второму изданию «Кобзаря»;— третье издание было уже в 1860 году, уже после возвращения Шевченко из москалей (из солдат), обратно в Питер.Но вот что интересно, ни одно прижизненное издание «Кобзаря»  простому человеку посмотреть нереально! Даже фотокопии нормальной нет, что бы можно было посмотреть на каком же всё таки языке писал свои вирши нынешний «классик украинской литературы». Я даже больше скажу, даже посмертные издания «Кобзаря» практически отсутствуют до советского времени, а те что есть – почему то были составлены, отредактированы и переведены (!) во Львове (в то время Львов это не Россия, не Украина, а Австро-Венгрия!)!Хотя прямо о переводе трудов Шевченко не написано, а написано «выверено» по, внимание (!) «оригинальным рукописям Шевченко»!