Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, вигинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього торкнулося щось тепле і лагідне.
Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.
- Годі спати, зашепотів весняний Вітер. – Прокидайся, весна наближається.
- Де ж вона – весна? – запитав Клен.
- Ластівки на крилах несуть, - каже теплий Вітер. - я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями – заквітчалася квітами, красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
Ось про що розповідав теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки, бо йде весна – красуня.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Спишіть, розкриваючи дужки. Визначте відмінок слів, вжитих з прийменником. 1. Перед (галявина) плакуча береза сипнула сльозами, як мати, за (вона) (з, с)хлипнуло (не)видиме джерельце: (з, с)кинуло (з, с) себе клубочок туману. 2. Ми пробігли чиюсь загороду, в (яка) стояли високі дуплянки, обминули озерце червоного перехопилися через (струмок), що став тепер річкою й опинилися на (зарослий) терном (узлісся