Прокоментуйте зміст слів П.Глазового: "Посміхатися не гріх. Добрий сміх не б’є, не мучить. Він на світі жити учить".

"Романтика вітаїзму" (лат. vita — життя) — своєрідний прояв в українській літературі 20-х XX ст. європейської літературної течії віталізму. Письменники, які входили до ВАПЛІТЕ, передусім М.Хвильовий, А.Любченко, творили літературу активного романтизму ("романтику вітаїзму"), в якій виражали концепцію повноправного життя, життєвості українського відродження, втілювали ідеал активної, сильної, здатної до боротьби людини. Це зумовлювало експресивний, енергійний стиль прози, жанрово-композиційні новації, покликані активізувати читацьке сприйняття, навіювати читачам бадьоре, оптимістичне світосприйняття, а відтак і активно критичне ставлення до переродження революційних ідеалів. Термін "Р.в." вживався М.Хвильовим поряд з терміном "азіатський ренесанс" у памфлетах "Камо грядеши", у статтях циклу "Думки проти течії"-. На його погляд, "Р.в." — "це сума нового споглядання, нового світовідчуття, нових складних вібрацій". Ще у листі до редакції "Культури і побуту" (7.02.1926) М.Хвильовий наголошував, що ці терміни позначають "не що інше, як певну мистецьку школу. І тільки". Ширше визначення активного романтизму подано пізніше. У журналі "Літературний ярмарок" (1929, №1) М.Хвильовий писав: "На зміну натуралістичній літературі, як мистецтву віддзеркалення окремих фактів, не зв'язаних між собою, — конче й швидко мусить прийти активний романтизм. Виросте він із кривих руху так званих великих чисел, із цілого колективного психологічного комплексу людей епохи змагання за СОЦІАЛІЗМ та його побудування... Активний романтизм і тільки він має і мусить вловити і передати в образах засобами свойого поетичного майстерства оту поки що невловиму "музику мільйонів" доби великої індустріалізації".

Якщо говорити про те, що ми можемо показати Європі, то в нас цього дуже багато. Київ вражає європейців тим, що це місто побудовано зовсім за іншою візуальною схемою, ніж традиційні міста Європи. Тому Київ є невизнаною культурною столицею Європи. Його не порівняти з безліччю міст. Ми можемо сміливо говорити, що в нас тут була культурна столиця, коли ще в Парижі кози на вулицях паслися. У нас є старовинні православні храми, яких у Європі ніде немає. Архітектура нашого міста відрізняється від усіх європейських. Тому, приїхавши до Києва, можна побачити зовсім інше місто, ніж Берлін, Варшава, Бухарест. Ми могли б вразити європейців, бо в нас є для цього база. На жаль, крім славетної історії у нас немає інших факторів, необхідних для популяризації міста. 
Місце, яке могло б уособити в собі старий Київ і привернути увагу європейців – Андріївський узвіз. Але ж стан, у якому він перебуває, жахливий. Перлина Андріівського узвозу – Андріївська церква під загрозою зруйнування. Театр, який там має бути, недобудовано, у приміщеннях замість сувенірних крамниць, галерей і ресторанчиків зараз починають з’являтися офіси. Тобто ми маємо багато чого цікавого, та не можемо його належним чином оформити та представити гостям. Тому треба не тільки з точки зору цього статусу, а взагалі більше уваги приділяти культурі. Якби ті гроші, які вкладаються в певні соціальні об’єкти, були б спочатку вкладені в туризм, то вони б дали ті ж соціальні гроші на другому етапі. І наше місто може стати туристичним центром, адже тут є що показати. Треба лише заохотити туристів приїжджати до Києва.