Твір розум що таке людська гідність?

Твір «що таке гідність людини» кожна людина є цінною та неповторною. усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. але як це – бути гідним? що таке гідність? протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. таким чином ми вчимося та розвиваємося. є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством. гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що є вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість людині стати гідною. наше життя є складним. в ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність. сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою людиною.

для тараса шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем його творчості, а особистими переживаннями. доля жінки-кріпачки для нього — насамперед доля його рідної матері, котра передчасно померлаце, зрештою, його перша   юнацька  любов — оксана коваленко. отже, жіноча доля для нього не тільки була соціальною, а й особистою трагедією. а доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. хто тільки над нею не знущався? ! на панщині вона працювала однаково з чоловіками, вдома виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала і виховувала дітей. а скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки наклало на себе руки!     жіночі образи шевченка — це насамперед невигойна, найболючіша рана кріпацтва. згадаймо назви його творів про жінок: "наймичка", "відьма", "сова", "слепая", "мар'яна-черниця". ці назви не випадкові. саме наймичками, відьмами, совами, сліпими, черницями були жінки в тодішньому суспільстві.  десятки "благородних" поетів того часу вважали б неестетичним такий образ у своїй творчості, відвернулися б, побачивши таку жінку у житті. шевченко не тільки не відвернувся і не тільки увів її у високий храм поезії, а назвав її своєю, рідною.шевченкові поеми кликали до помсти над тими, хто топтав жіночу честь, гідність і щастя.    а : "причинна", "тополя", "русалка", "утоплена", "лілея" - у  кожній з них своя, окрема історія нещасливого кохання, нещасливого з вини соціальних умов. кожна з них — це прокляття тим, хто загубив жіночу долю, знівечив красу, спаплюжив гідність.  образи шевченкових дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й, як правило, високоморальні. і найбільша заслуга шевченка в тому, що він підніс жінку-кріпачку, жінку-матір на найвищий п'єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральної краси і материнської величі. це ганна з поеми "наймичка", оксана з поеми "слепая", катерина і марія з однойменних поем, сова і багато інших, чиїх імен яких ми не знаємо. мати з дитиною завжди була для шевченка найсвітлішим образом, уособленням краси, ніжності і благородства.

якби я був президентом , то ввів би зміни у шкільній програмі і вдосконалив навчальний процес, систему оцінювання знань. всі школи мали б інтернет, комп'ютерні класи, кінозали для перегляду наукових фільмів, сучасні лабораторії з хімії і фізики. діти б навчались з дев'ятої до сімнадцятої години, уроки були б спарені, обов'язковий щоденний тестовий контроль знань, що дало б змогу вчителям не задавати і завдання. на уроки потрібно запрошувати видатних людей з різних галузей науки, та кращих студентів вузів. щоб учням було цікаво навчатися треба проводити майстер класи на уроках трудового навчання і це б дуже у виборі майбутньої професії. я б збільшив шкільні перерви для спілкування учнів між собою. а також на обід. вечірній час був би вільним і родина проводила б разом багато часу. діти зростали б розумними і розвиненими на радість батькам і державі.