Яку назву мала перша збірка поезій П. Тичини?

"Сонячні кларнети"

Объяснение:

Дивні пригоди, захоплюючі оповіді, таємниці й загадкові події — про це мріє будь-який підліток. Тому і полюбляють діти читати при­годницьку й фантастичну літературу. Син видатного українського письменника Ярослав Стельмах подарував дітям багато гарних при­годницьких творів.

У повісті «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки» описується відпочинок влітку у селі двох^друзів — Митька і Сергія. Хлопці бажали зібрати колекцію комах за завданням учителя біо­логії. А зібрали дивовижні пригоди. Події на озері, про які вони по­чули від місцевого хлопця Василя, їм здалися фантастичними. Але вони не злякалися і вирішили чатувати звіра, заманивши його кур­кою. Тільки до їхньої ями потрапила не чудернацька химера, а дід Трохим. Хоч потім і виявилося, що Василь їх дурив, вдававши за допо­могою каністр чудовиська, та друзі зраділи. Завдяки вигадкам сільського спортсмена вони вивчили в місцевій бібліотеці багато інфор­мації про рідкісних тварин, а ще чудово провели канікули.

Тож ми побачили, що за будь-якою фантастикою ховається ре­альність. Треба більше пізнавати світ і себе. Наше життя — це ре­зультат роботи над собою, наші прагнення, вчинки й воля

«Модри Камень» Олесь Гончар сюжет Виконуючи завдання в тилу ворога, розвідник був поранений, це сталося у містечку Модри Камень. Його рятувала словацька дівчина Тереза. Між молодими людьми зародилось чисте палке кохання, яке не мало продовження, бо Терезу було вбито поліцаями за переховування радянського воїна, коли в неї знайшли закривавлені бинти. А солдату вдалося врятуватися. Коли розвідник повернувся після звільнення Модри Каменя — Терези вже не було. Але кохання продовжує жити у пам’яті солдата, в його мріях, у яких він розмовляє з Терезою, як із живою: «Померкло, стерлося все. Навіть те, що звуть незабутнім першим коханням. Чому ж ця випадкова зустріч, єдиний погляд, єдина ява у великій драмі війни, чому вона не меркне і, відчуваю, ніколи не померкне? Ти – як жива. Бо далекі Рудні гори скрізь ідуть за мною, ближчають з кожним днем, щодалі ширше розгортаючись у своїй трагічній чарівності. Ти виходиш на дерев’яний різьблений ґанок у білій легкій сукні з чорною пов’язкою на рукаві і дивишся вниз, за Модри Камень, де колись, пролягала наша оборона. Тепер скрізь уже поросла буйна трава».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/modri-kamen-olest-gonchar/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua