Харциз, за повістю А.Чайковського «За сестрою», – це: А назва народності; В розбійник; Б житель міста Харцизька; Г степовий мандрівник.

Пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа. є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч: а пісня - це душа. з усіх потреб потреба. лиш пісня в серці ширить межі неба. на крилах сонце сяйво їй лиша — чим глибше пісня, тим ясніш душа.

народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.

Мене глибоко вразила прочитана повість. це історія життя українського села в пореформену добу з усіма його складнрщами і суперечностями на прикладі однієї родини. те, що сталося з родиною кайдашів, можна назвати моральною катастрофою. читаючи, цю веселу повість, хочеться плакати. на наших очах помирає порозуміння між членами родини, ій затишок, почуття гідності. всі члени сім'ї є учасниками родинно-побутової війни, якій не видно кінця. у творі йдеться про недосконалість людської природи, про одвічні людські вади - нетерпимість, жадібність, заздрість, егоїзм. письменник на прикладі цієї сім'ї показав модель україни. повість "кайдашева сім'я" - це повість, у якій крізь сміх пробиваються сльози.