Твір на тему майбутнє України​

Мені часто доводиться чути запитання: якою я бачу майбутню Україну? Коли вже закінчиться період переходу від радянської дійсності?

Якою могла б бути відроджена Україна, можна обговорювати. Можна теж роздумувати, якою вона повинна бути. Але не так легко сказати, якою вона буде. Автор цих рядків не сумнівається, що Українська Держава після довгих періодів поневолення, після завзятих змагань і багатьох жертв таки буде. Та якою вона буде? Якщо слухати політиків-популістів, то вона буде такою, що кращої собі годі уявити. Одначе якщо об’єктивно оцінити те, що чинять відповідальні особи, то дочекаємося, навпаки, чогось дуже малого.

Якою буде наша рідна Україна – залежить від нас, від кожного з нас. Що маю на думці? Усе залежить від того, скільки добра ми бажаємо всім громадянам нашої Батьківщини і скільки зусиль готові докласти, щоб те всенародне благо стало дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки – це основа відповіді на поставлене запитання. Іншими словами: Україна буде такою, якою ми її зробимо. Хочу підкреслити – ми, усі ми, на служінні правди, добра і краси.

Кожний громадянин повинен старатися якнайкраще виконувати свої завдання. При цьому слід пам’ятати, що кожний із нас також неповторний і має особливі таланти: те, що може зробити одна особа, не зробить за неї ніхто інший. Отже, якщо людина не виконає свого життєвого завдання, не зробить того, що тільки вона може зробити, то це завдання буде не виконаним. Цю думку прекрасно сформулював наш поет Іван Франко: "Кожний думай, що на тобі мільйонів стан стоїть, що за долю мільйонів мусиш дати ти одвіт".

Тож шановні й дорогі брати і сестри, хоч би ким ми були, виконуймо своє життєве завдання, здійснюймо те добро, якого прагнемо для себе і для всіх. І тоді Україна нашого майбутнього буде для нас справжньою Батьківщиною.

Усе сказане вище цілком самозрозуміле. Хтось зауважить, що це все теорія суспільного життя, з якою важко не погодитися. Проте шановні й дорогі читачі, я готовий проілюструвати (принаймні в загальному) практичний бік наших змагань, бо завжди існує та небезпека, що ми, захопившись теорією, недобачаємо практики. Відразу хочу натякнути, що практика – це ми.

Так сталося, що через несприятливі життєві обставини в нашому народі з’явився небувалий жертовний дух. Його носіями стали воїни-добровольці та волонтери. Відбулося те, чим справді можна захоплюватися. Але в цьому прихована певна небезпека: дивлячись на героїв, ми, пересічні громадяни, забуваємо про власну - може, не таку героїчну - роль у розбудові великої держави. Немає сумніву, що досягнення і служіння вищезгаданих жертовних людей дуже важливе і цінне для нашого дальшого розвитку.

Однак, хочу наголосити, це не все. Крім них, майбутню Україну, якою будемо пишатися, мусять будувати також і так звані пересічні громадяни. Хто вони, наведу кілька прикладів: суддя, який пильно захищає права громадян; сумлінний поліцейський, який дбає про безпеку громадян; викладач, який заохочує студентів до інтелектуальної роботи; вчителька, яка дає відчути учням, які вони для неї важливі та які їй дорогі; працівник міської ради, який сумлінно готує потрібні документи для співгромадян; підприємець, який використовує тільки якісну сировину для приготування продовольчих продуктів; водій, який належно готується сам і готує свій транспорт, щоб безпечно перевозити пасажирів; двірник, який дбає, щоб вулиці його міста були чисті, тощо. Особливо треба ще згадати тих, які чесно і пунктуально платять податки. При цьому – жодних хабарів.

Якщо представники перелічених професій та інші громадяни нашої Батьківщини будуть мати щире бажання чесно працювати – майбутнє Української Держави є більше ніж запевнене

В образі Роланда французький народ втілив свої подання овоине-герое.Теперішній лицар – це сміливий, відважний воїн-патріот, що завжди тримає своє слово. Це вірний васал короля, що не зрадить його ні за яких умов. Це борець із ворогами християнської віри, захисник знедолених, котрий до смерті виконує свій борг. Умираючи, Роланд думає тільки про виконаний борг і згадує товаришів по зброї. Роланд – ідеальний лицар, патріот, правдолюбець. Саме ці якості і є головними критеріями лицарського боргу. Сміливий і відважний Роланд у битвах з ворогом, але «бути сміливим мало – бути розумним повинне». Тільки тоді можна здобути перемогу, зберегти честь вітчизни, – а це і є основне завдання лицаря. Герой розуміє, що переоцінив свої сили, прийнявши нерівний бій. І все-таки він мужньо бореться до самого кінця. Безжалісно разить він ворога, хоч сам ледь живий, і від болю в нього темно в очах. Безстрашний лицар непохитно приймає смерть, і навіть умираючи, думає лише про свою країну, про виконаний борг і товаришів по зброїДревнє французьке сказання відкриває перед нами сторінку лицарського життя й показує, хто такі теперішні лицарі й що для них значить борг. Борг лицаря — сміло боротися до останньої хвилини за свого короля, за свою вітчизну. Боротися, зберігаючи твердість духу й вірність своїй країні, але в той же час не втрачаючи розуму, уміючи приймати правильні рішення

Снежная королева сказка с большим смыслом, это не заметно сразу, но в ней кроется много интересного и поучительного. Кай и Герда- лучшие друзья, казалось, ничего не могло помешать их дружбе, но зло всё таки разрушила их дружбу. Герда- добрая, и как оказалось смелая девочка. Кай- добрый и щедрый мальчик, которого охватил "гипноз" зла. Кая охватила волна зла, и будто забрала к себе. Снежная королева думала, что Герда его забудет, их дружба закончилась и он останется у неё. Но Герда оказалась силнее и была готова на всё чтоб своего друга. Ведь Снежная королева никогда не знала что такое настоящая дружба, и насколько она может быть сильна. Герда поборола страх и своего друга, даже рискуя жизнью, её пытались заставить забыть Кая, но её любовь оказалась сильнее она его лишь каплей своей слезы, которая была как "капля счастья" которая очистила сердце Ка от зла, и он вновь стали лучшими друзями

Объяснение: вот я не сильно в русском шарю