Твір на тему "Богатир Карпат Іван Сила" по твору "Неймовірні пригоди Івана Сили

 «Неймовірні пригоди Івана Сили» – чарівна пригодницька повість О. Гавроша, в якій розповідається про реальну постать минулого сторіччя. Справжнє прізвище Івана – Фріцак. Цей чоловік славиться своїми подвигами як український боєць, силач та артист цирку.

        Іван причаровував усіх своєю надлюдською фізичною силою. Ріс хлопець на Закарпатті, а трохи згодом перебрався до міста на заробітки. Працюючи вантажником, парубок за півдня справлявся з планом робіт саме завдяки своїй силі.

          Іван мав нелегку долю. Звичайно, його важко було не помітити впливовим людям і влаштувати у житті. Проте трохи згодом Сила втратив свого наставника в аварії, а потім опинився у тюрмі за звинувачення у вбивстві. Чимало інших поневірянь траплялось у житті Івана, але головне – це те, що у кожному з випадків він вмів залишатися людиною.

          Іван Сила – справжній богатир Карпат, який уславив нашу Україну своїми спортивними подвигами. Приклад цього атлета надихає кожного з нас розвивати свій талант та у будь-якій ситуації залишатися людяними та чуйними.

Объяснение:

ответ:Джерело тексту:

список О. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 293).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в списку: «27 мая».

Датується за списком та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 27 травня 1860 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. Твір є одним із трьох віршів-варіацій на ту саму тему, із спільною образно-композиційною структурою та стилістичним ладом: «Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинающих спини...».

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 5) у статті В. М. Білозерського «Значение Шевченка для Украины. Проводы тела его в Украину из Петербурга», де подано за «Більшою книжкою» з довільною переробкою в рядках 11 — 12: «Любов, о Господи, подай І правдолюбіє пошли!»

До збірки творів уперше введено в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 293), де подано за «Більшою книжкою» — з номером «НІ» під спільною для чотирьох віршів («Царям, всесвітнім шинкарям...», «Царів, кровавих шинкарів...», «Злоначинаючих спини...», «Тим неситим очам...») назвою «Молитви» й помилками в рядках 1 («Злоначинающих мини») та 8 («Постав ти ангели свої»).

Объяснение:

Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психоло­гізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяск­равіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладови­щі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо. Рисами реалізму в повісті є змалювання кар­тин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рек­рутчини.

Объяснение: