3. Поема М. Вороного «Євшан-зілля» є ліро-епічною, тому що

Від лірики віршована форма , сюжет від епосу. Тому твір ліро-епічний.

Софійка, головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника вадима кулаківського прекрасного принца. софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. щоб позбавити рід кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому, і сучасників. сніжана— тітонька софійки, доросла мрійниця. сніжана, давно попрощалася з дитинством, але здатна по-дитячому мріяти. вона добре розуміє племінницю,- адже й сама вірить у те, що коралі можуть принести щастя, адже вони передавалися від покоління до покоління протягом декількох століть.софійка була закохана в однокласника — красунчика вадима, але він виявився брехуном і дрібним злодюжкою. сашко, сусідський хлопчак із багатодітної сім’ї, рідко відвідує школу, адже змушений заробляти хоч якісь гроші, щоб матері прогодувати сестричок. вадим зневажає сашка, називає його бомжиком, але хлопчик не дуже переймався таким ставленням. саме сашко в усьому підтримував софійку, допоміг їй позбавитися привидів

Мужской национальный костюм бурят

Традиционный мужской дэгэл в виде халата с верхним бортом и нижним подпоясывался кушаком из шелка, ремнем из кожи, украшенным серебром и камнями. Дэгэл – зимний вариант халата шился из овчины, отделывался сверху тканью – шелком, бархатом. Летний вариант назывался тэрлиг – более тонкий, без утеплителя. Повседневные дэгэлы шились из хлопковой ткани.

Мужской дэгэл обязательно украшался тремя разноцветными полосами сверху, называемыми энгэр. Каждый цвет имел особое значение: черный – плодородную почву, синий – цвет неба, зеленый – земля, красный – очищающий огонь. Полосы энгэра имели четкое расположение по цветам, верхняя полоса могла быть разной по принадлежности к определенному роду, племени – Энгэр располагался ступенями на груди.

*  Воротник оформлялся в виде стойки, сам халат не был облегающим, давал свободу движений.

*  Рукава дэгэла или тэрлига были цельнокроенными для защиты от ветров и холода. Халат застегивался сбоку на пуговицы. Количество пуговиц и их расположение также имело сакральный смысл – три верхние пуговицы на вороте приносили счастье, на плечах и в подмышечной впадине - символ достатка, нижние пуговицы на талии считались символом чести. Пуговицы были з серебра, коралла, золота.

*  Рукав имел манжету – туруун (копыта) в виде конуса. В холода манжета отворачивалась и защищала руки. Лицевая часть манжеты украшалась вышивкой, узорами, символизирующими количество скота, достаток.

*  Длина халата была таковой, чтобы закрывать ноги при ходьбе и езде на лошади. Кроме того, на одну полу дэгэла можно было лечь, а другой укрыться при кочевках.

Под дэгэл или тэрлиг надевалась хлопчатобумажная рубаха и штаны из кожи, ткани. Обязательным элементом мужского костюма был пояс. Шился он из разных материалов и имел разную длину и ширину, украшался камнями, серебряными пряжками. На поясе носились нож, табакерка, другие принадлежности.

Объяснение: