Корнелия Функе Чернильное сердце для читацького щоденника​

Объяснение:

Мо наделен уникальным даром. Когда мужчина читает вслух книги, то персонажи сказок оживают и переносятся в наш мир, но Мо еще не до конца освоил этот дар. Поэтому, когда книжные герои появляются у нас, на их место, на книжные страницы отправляются реальные люди. У Мо есть дочь Мегги, ей 12 лет.

Однажды, при прочтении книги «Чернильное сердце», Мо имел неосторожность выпустить из нее злого Каприкона, персонажа этого произведения, а также его слугу Басту и бродячего артиста Пыльнорука, который управлял огнем. Вместо них в книгу отправилась супруга Мо. Мегги осталась без матери.

Каприкон довольно быстро освоился в нашем мире. Он не хотел обратно в книгу. Злодей решил уничтожить все экземпляры «Чернильного сердца», чтобы никто не смог отправить его обратно...

Відповідь:

Пояснення:

Коли Юрко повернувся додому, то його почали мучити докори і він вирішив написати листа Тосі з вибачення. Для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. У листі він запитував Тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. Тося немогла не відповісти на цей лист. Так вони листувалися весь навчальний рік. А влітку Юрко приїхав знову до села і вони разом з Тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.

Відповідь:

Як мало довкола нас останнім часом доброти і справедливості. І як завжди хочеться, щоб добро пе-ремогло зло. І як прикро, коли ці бажання не здійснюються. Але якщо у справжньому житті інколи ми не в силі змінити перебіг подій, то у світі придуманих автором героїв це цілком ймовірно.

Візьмемо за приклад чудовий твір В.Винниченка «Федько-халамидник». І допишемо йому власне продовження.  

«Цього чижика  Толя сказав Федьковій  матері віддати йому, бо він його виграв у Федька.. Після похорону Федька його вбиті горем батьки пригощали у дворі всіх цукерками і маленькими пиріжечка-ми. Толя з чижиком в цей час вийшов на поріг. Нехай хлопці бачать – він таки чесно виграв цей чижик у Федька.  

- Візьміть на спомин душі нашого синочка. Нехай йому там буде солодко… – шелестіла сухими гу-бами згорьована Федькова мати. – Хоч і був він неслухом, але душа його була чиста.

- Візьми, Толю, і ти пиріжечок – звернулася Федькова мати до хлопця. -  І вибач його, дитино. Може то він так нехотячи пхнув на ту кляту крижину…

- Але Федько Толю не штовхав на лід – раптом озвався Стьопка.

Батько Федька, який сидів на лавці, безсило опустивши руки, піднявся.

- Як не штовхав ???  А хто ж його тоді  штовхнув ??

Хлопців ніби прорвало – вони всі нараз загомоніли, перебиваючи один одного. Вони розповідали Федьковим батькам про те, як Толя сам напросився до них до гурту, як він підбив Федька на спір, як ловко Федько  перейшов по крижинах через  річку, аж дух захоплювало, як вони і не помітили, коли Толя сам ступив на крижину, як Толя розгубився і почав плакати, як ніхто не міг йому до а Федько таки наважився і врятував Толю. Мати Федька вже давно перестала втирати сльози, що текли по її впалих і почорнілих щоках. В очах батька Федька розливався океан розпачу і болі.

- Візьми, сину, пиріжечок. І чижик нехай у тебе залишається – звернулася ще раз мати Федька до Толі.

Але той блідий  і зляканий дивився з ганку кудись поверх голів. Всі обернулися на той погляд. За спиною у друзів Федька і його батьків стояв приголомшений батько Толі.

Пояснення: