1. Яку роль відіграють символи в «Лісовій пісні». Лесі Українки? 2. Як ви розумієте визначення жанру «Лісової пісні». чому це драма-феєрія 3. Драматичний етюд — це… 4. Символізм — це…

Літературний паспорт твору "Шпага Славка Беркути":

Автор твору: Ніна Бічуя.

Жанр: психологічна повість.

Тема: розповідь про життя школярів-семикласників та перипетії між ними.

Ідея: дружба - велика цінність; засудження підлості, лицемірства.

Місце, де розгортаються події: Львів.

Час, коли розгортаються події: зима.

Сюжетні лінії: лінія Юлька - Слави, лінія Юлька - Лілії.

Проблематика: проблема суспільства та особистості, одиноких дітей, стосунків батьків з дітьми, справжньої дружби, розчарування життя, підлості і порядності.

Головні герої: Славко Беркута, Юлько Ващук, Ліля Теслюк і Стефко Вус.

                                                           Композиція твору:

Експозиція: роздуми про справжню дружбу.

Зав'язка: Розповідь про центральних персонажів твору.

Розвиток дії: життя (навчання, хобі) центральних персонажів.

Кульмінація: суд на Славком та вирок.

Розв'язка: добро перемагає зло.

Объяснение:

Характеристика Славка Беркути

Славко Беркути хотів увійти до збірної і не порушувати присяги. У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер.

Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин.

Відповідь:

Залежно від того, яке фото вважати дивним: якщо перше фото, за до якого відбулася перша подорож Софійки у минуле, то цю фотографію в дім принесла Сніжана і вона випадково впала за тумбочку, де Софійка її і знайшла.

Цитата:   У коридорі ще раз позаглядала в усі можливі шпарки: намиста ніде не було. Зате намацала між стіною і тумбочкою світлину, на якій Сніжана з Валентином та печальний хлопчик. Тітонька теж неабияка роззява.

Якщо фото чоловіка, якому на світлині викололи очі, то цю фотографію дала Софійці бабуся Вадима, а Софійка зовсім випадково  прихопила його з собою.

Цитата:  Стара швидко занишпорила в шкатулці па полиці.

– О! Осьо воно, це нещастя!

Майже пожбурила Софійці прим'яту стару-престару світлину, з якої дивився… Власне, не дивився – очі на світлині виколото чиєюсь вправною шпилькою – ситий, з пишною чуприною, чоловік у кожусі.

– З нього все почалось! Якби тоді…

Раптом – як же невчасно! – зарипіли двері, й до кімнати зайшов… Вадим!

Побачив Софійку і, дівчинка з приємністю завважила, начебто аж зблід і остовпів.

– О, з'явився – не забарився! Гостей осьо приймай. Пронозлива дуже! Навіть я при ній мало, як ти кажеш, не розкололась!

– Що? Ти знайшла? Ти їй розказала? – Вадим зробився сам не свій.

У ворота подзвонили, стара побігла відчиняти. Софійка злякано прикрила долонею фото і, щоб не сердити хлопця, заховала під полу.

Пояснення: