У якому місті був написаний вірш «Заповіт»? Переяслав Ніжин Київ Петербург Питання №2 ? Який основний мотив вірша «Заповіт»? заклик до повалення експлуататорського ладу заклик до народу звільнитися від кайданів і боротися за вільне життя віра поета у світле майбутнє України змінити соціальний устрій можна тільки революційним шляхом Питання №3 ? Яка ідея вірша «Заповіт»? змінити соціальний устрій можна тільки революційним шляхом віра поета у світле майбутнє України заклик до народу звільнитися від кайданів і боротися за вільне життя заклик до повалення експлуататорського ладу Питання №4 ? Який віршовий розмір твору «Заповіт»? ямб дактиль анапест хорей Питання №5 ? Мелодія до «Заповіту» Т.Шевченка належить: П. Майбороді М. Лисенку Г.Гладкому Б. Лятошинському Питання №6 ? Німецькою мовою «Заповіт» Т.Шевченка здійснив переклад : І.Франко Леся Українка П. Тичина П. Грабовський

Відповідь: 1 Переяслав,2 заклик до повалення експлуататорського ладу,3 віра поета у світле майбутнє України,4 хорей,5 Г.Гладкому,6 І.Франко.

Пояснення: я уже сдала тест

Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дні­провських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія ста­ти «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.

Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монас­тир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старо­винний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національ­ної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.

Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,

Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещо­давно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити кар­тини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, по­стає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплю­ючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.

Мабуть, так. Адже Івоніка та Марічка понад усе любили Михайла, а Саву вони любили менше. Він, засліплений коханням до Рахіри та образою на батьків, вчинив братовбивство. Та батьки не змогли б пережити знищення долі обох синів, тому Івоніка приховав від правосуддя те, що Михайла вбив саме Сава. Івоніка та Марічка все ж будуть відчувати свою провину за те, що сталося. Але до кінця життя вони так і не зрозуміють, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою владу, приносить більше страждань, ніж врожаю.