Який приклад героїзму подали перевізники юному іванові дроботу, внукові діда савки? твір "ніч перед боєм"

Сто тысяч» — трагикомедия в четыре действия Ивана Карпенко-Карого, основной темой которой является сатира на человеческую жадность. Пьеса была написана в 1889 году. Её тематика нашла продолжение в другой комедии Карпенко-Карого «Хозяин». Жанр пьесы «Сто тысяч» определяют как сатирическую трагикомедию характеров, потому что в произведении высмеивается чрезмерная жажда к обогащению — определяющая черта характера главного героя Герасима Калитки.

Иван Карпенко-Карый утвердил жанр комедии в украинской литературе как универсальную форму художественного отражения жизни, показ самых разнообразных проявлений взаимоотношений между людьми, их внутреннего мира в контексте национальных и общечеловеческих ценностей.

вибери скороти трішкии перероби і ніхто не здогадається що це з !

серед багатьох, дуже цікавих творів видатного українського письменника м. стельмаха окремо стоять дві біографічні повісті «щедрий вечір» і «гуси-лебеді летять». у них дуже реалістично передається та атмосфера, у якій довелося зростати і формуватися маленькому михайликові, розкриваються його дитячі переживання, таємниці і мрії.

у повісті «гуси-лебеді летять» ми бачимо маленького героя у повсякденних клопотах звичайної сільської дитини. михайлик є батькам по господарству, збирає ягоди і гриби, пасе конячину. його життя не можна назвати буденним і сірим. у світі його дитинства неначе злилися разом казковий світ дитинства і реальний світ дорослих. так і зростав михайлик серед загадкової і надзвичайно чудової природи, по левадах і садках літо, яке залишало після себе то смачні суниці, то стиглі вишні, вірячи і не вірячи в таємницю існування жар-птиці.

михайлик — бешкетний і непосидючий, а разом з тим чуйний і доброзичливий. була у хлопчика і ще одна риса, яка відрізняла його від інших сільських дітей — невситима жага до читання, за словами односельців, «дурість» або «слабість». михайлик читав усе підряд, що не встигали «докурити» сільські чоловіки. заради того, щоб читати, хлопчик терпів багато прикростей: і глузування своїх ровесників, і нарікання матері. але такий потяг до знань не залишився марним, бо хлопчик з великим задоволенням учився в школі.

м. стельмах з неабиякою вдячністю згадує свою сім’ю. незважаючи на те, що вони були майже неосвіченими, ці люди мали шляхетні і красиві душі. письменник розповідає про те, що саме «мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман», «вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна». з не меншою теплотою автор згадує у повісті своїх бабу й діда: «жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини». сусіди дивувалися і трохи посміювалися з незвичайної делікатності дідуся, бо «де ж видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він? »

спостерігаючи життя дорослого світу, михайлик проходить справжню науку. він по-своєму сприймає не тільки добрі, а й злі вчинки людей. живучи у нестатках, хлопчик вчиться співчувати чужому горю, його сильно обурює будь-яка несправедливість. дитяча душа михайлика палко протестує проти людської підступності й нечесності. сильне обурення викликають у хлопчика вчинки братів його батька, сім’ї сільського священика і вчинки юхрима бабенка.

повість м. стельмаха «гуси-лебеді летять» починається словами: «прямо над нашою хатою пролітають лебеді». цими ж словами повість і закінчується. гуси-лебеді стали для михайлика своєрідним символом дитинства, який сяяв йому усе доросле життя. недарма ж «гуси-лебеді летять над моїм дитинством, над моїм життям! ».