У романі показано український народ як народ, що у безперервних битвах відстоюю свою волю і незалежність. Зображення полку, що вирушає в похід, є наскрізним у романі. Це сповнені патріотичного смислу картини. Маруся завжди була учасницею цих проводів. Загалом Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є патріотами України і наскільки здатні тримати зброю в руках задля її захисту. Так, з великою зневагою вона думає про Ромашка Струка, який «зброї і не брав до рук».
Десь перебув, десь нишком пересидів На пасіці чи, може, в лободі. Ніхто його в походах і не видів.
Маруся — національний тип. У неї пісенна душа, що так відповідає пісенній душі її народу.
З образом Марусі Чурай перегукується образ Богдана Хмельницького, який врятував її, бо згадав свою дружину, якій колись власноруч підписав смертний вирок:
Таку співачку покарать за горло, — Та це ж не що, а пісню задушить!
Десь так думала і сама Маруся: Пісень немає — і мене нема.
Загалом Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є патріотами України і наскільки здатні тримати зброю в руках задля її захисту. Так, з великою зневагою вона думає про Ромашка Струка, який «зброї і не брав до рук».
Десь перебув, десь нишком пересидів
На пасіці чи, може, в лободі.
Ніхто його в походах і не видів.
Маруся — національний тип. У неї пісенна душа, що так відповідає пісенній душі її народу.
З образом Марусі Чурай перегукується образ Богдана Хмельницького, який врятував її, бо згадав свою дружину, якій колись власноруч підписав смертний вирок:
Таку співачку покарать за горло, —
Та це ж не що, а пісню задушить!
Десь так думала і сама Маруся:
Пісень немає — і мене нема.