Нужно вопросы с оповидання дивак 12 вопросов.

Объяснение:

Тарас Шевченко не випадково з усієї усної творчості вирізняє думу, адже саме в думах збереглася неписана історія нашого народу, її трагічні й героїчні сторінки.

Українські думи — це не безпристрасна оповідь про давно минулі часи, а сувора, мужня поезія про реальні події чи героїв, які давали, нападникам рішучу відсіч.

У думах немає дат, але події точно вгадуються і є емоційна оцінка невідомого автора, розкривається значення подій і образів героїв. Думи не відірвані від дійсності, вони відповідають прагненням та інтересам народу, мобілізовуючи його на боротьбу з ворогами. У кровопролитних війнах народ не змілів душею, не розтратив своєї духовної сили. У безперервній боротьбі гартувалося прагнення до волі, незалежності, а думи виховували національну гордість, духовність народу.

Як жанр народної поезії думи виникли в XV—XVI століттях. Виконували їх народні співці під акомпанемент бандури або кобзи. Саме за назвою музичного інструмента цих співців стали називати кобзарями. Часто кобзарі були сліпими. Існує думка про те, що в минулому співці були козаками, які потрапили в полон. Турки чи татари осліплювали старих полонених і відпускали на Україну. Сліпі козаки брали в руки кобзу і, йдучи від села до села, співали пісні і думи, в яких оповідали все, що пережили самі чи чули від своїх товаришів.

Головна тема дум — це оспівування ратних подвигів українського народу, розповіді про численні набіги на наші землі турецько-татарських людоловів, про козацькі походи, про боротьбу українського народу з польсько-шляхетськими панами.

Одним із найкращих зразків української думи є «Дума про Марусю Богуславку». Цей твір сповнений високого емоційного напруження. У ньому і гаряче благання, і стогін, і прокляття землі та віри бусурманської, що на все життя перетворювала тисячі українок, які потрапили в полон, на бранок.

Справжній розквіт народних дум пов'язаний із піднесенням козацького руху. Із кінця XVI століття козаки організовували великі походи на Крим та Туреччину, не раз на невеликих човнах-«чайках» перепливали Чорне море і брали міста- фортеці Козлов, Синоп, Царгород. Козаки, горді, відважні лицарі, сміливо дивилися у вічі смерті, завжди були готові стати на двобій з нею. Їхній хрест — шабля, Бог козаків — перемога, а пісня була молитвою. Думи цього періоду — це оспівування звитяги героїв, їхнього братерства, любові до батьківщини.

Думи — перлини народної поетичної творчості. Вони ніколи не втратять свого значення, адже в них відбите історичне минуле народу, його світогляд і почуття.

Подробнее - на -

Повість «захар беркут» — одна з найяскравіших перлин у творчості видатного українського письменника івана яковича франка. у ній автор торкається багатьох важливих проблем, одна з яких — це проблема вірності та зради, що знайшла своє втілення в головних героях твору. я вважаю, що ця тема актуальна й у наш час, а вирішення даної проблеми є дуже важливим і для майбутніх поколінь.дивний сон попереджав старшину тухольської громади захара беркута про страшні криваві події. на його докину насувалася «чорна хмара» монголів, які хотіли захопити слов'янські землі. його сина максима вороги захопили в полон, де тримали в залізних путах. але не міг бурунда-бегадир зі своїм військом подолати сміливих захисників долини. на поміч йому став хитрий боярин тугар вовк, який мріяв заволодіти багатствами тухольського краю, поневолити його людей. за його наміри тухольці виганяють злодія з долини. щоб помститися, боярин об'єднується із бу-рундою, обіцяючи йому провести його військо через гори. за це він очікує нагороду — хоче, аби йому віддали у власність долину та тухольців. повною протилежністю своєму батькові постає донька тугара вовка — мирослава. вона щиро кохає максима, захоплюється рідним краєм і любить свій народ. дівчина не може зрозуміти і вибачити батькові його зраду. її розум та відвага дуже тухольцям у боротьбі. вона втікає від зрадника і приносить радісні звістки беркуту, який вже не сподівається бачити свого сина живим. і саме тоді мирослава зрікається свого батька: «ні, тугар вовк живий, але тугар вовк перестав бути моїм батьком, ві свій край і у службу монголі тепер я не можу вважати його батьком, бо не хочу зраджувати свого краю». сміливість і незламність максима викликають у тугара співчуття і захоплення: «і за що він так зненавидів сього бідного хлопця? чи за те, що він урятував життя його донці чи за його правдиво рицарську смілість і одверті отже ж, тепер зрівнялися: оба вони невольники і — оба нещасливі». не погодився максим на умови боярина повернутися у рідну долину, бо натомість тухольці мали пропустити монголів через долину. вірність захара беркута, максима та мирослави своєму краю та своїм переконанням вражає та захоплює. справедливе покарання зрадника доводить перемогу правди та щирих людських стосунків. повість мені своїм оптимізмом і утвердженням любові та сили народного духу.