Чи хотіла я б мати власного хлопчика-фігурка

так, звичайно.  маленький хлопчик фігурка жив би у моєму альбомі, а потім час від часу так само школярам та мандрував цілим світом. одного разу я б точно намалювала йому до пари чарівну дівчинку фігурку. вона б з першого погляду вона припала до серця ха-ефу. я напевне б,   не знала, як назвати свою крихітку, і тоді хлопчик фігурка вигадав би   дзвінке ім"я ді-фа. ді-фа була б дуже вродливою і розумною. тому з самого початку хлопчик та дівчинка фігурки дуже потоваришували! вони б разом читали книжки та   мені   з ім завдання. 

Жила собі дівчинка, звали її інгрід. батьки її дуже любили і робили все для того, щоб вона була щаслива. але їй завжди здавалося, що чогось не вистачає. в неї були найдорощі іграшки, найкрасивіші ляльки і найсмачніші цукерки і шоколадки, але вона постійно ходила невдоволена і злилася. одного разу, інгрід дуже образилася на маму, за те, що та купила їй червону сукню, а не рожеву і закрилася у своїй кімнаті зі слова: -ти мене зовсім не любиш, бо не виконала свого слова! -я старалася, інгрід.- ласкаво говорила мама, під дверями кімнати.-але сукні твого розміру, в такому кольорі не було. -іди геть! - крикнула дівчинка.- якби ти мене любила, то зробила б усе для того, щоб я була щаслива! не хочу тебе бачити! а інгрід сіла біля вікна і від злості розревілася. зненацька, на підвіконня невідомо звідки стрибнула велика пухнаста біла кішка і голосно замуркотіла. і тут кицька заговорила людським голосом: -ти впевнена, що мама тебе не любить? ігрід мало не впала, і злякано промовила: -ти розмовляєш…! хто ти? -неважливо,-муркнула кішка.- в чому на твою думку проявляється любов? -ну…людина яка любить, здатна на все заради того, кого любить… -ти впевнена? а як це? – запитала кішка і примостилася на підвіконні.- я зовсім нічого не знаю про любов, може ти мене навчиш. – о! – кішка примружила свої хитрі очі.- то ти в цьому тямиш. може навчиш мене і покажеш приклад справжнього прояву любові. от як наприклад ти сама, любиш свою маму. як ти проявляєш свою любов? -я? …- інгрід задумалася і подивилася у вікно. –незнаю… -чому не знаєш? ти ж знаєш, що таке любов? чи ти не любиш свою маму? ти розлюбила її за те, що вона не виконала свою обіцянку? а за що саме, мама повинна робити для тебе все? а може ти також зробила щось таке, що її могло образити? -я ж її дочка.- інгрід знову злісно подивилася на кішку.- я мушу, щось робити для того, щоб вона мене любила? -мабуть не мусиш, але людина яка для тебе так мало значить хіба мусить жити разом з тобою? мені здається мама тобі не потрібна. я заберу її собі. їй же мабуть, однаково з ким няньчитись. ти для неї майже така чужа, як я. -але це моя мама! -заперечила інгрід. -а ти впевнена, що знаєш, як це мати маму? я ніколи не знала свою, може поясниш мені як це? -мати маму, це звичайна річ. -і все-таки я так і не зрозуміла, що таке любов.хочеш щось покажу? хапайся за мене. інгрід зі страхом, але більше із цікавості вхопилася за кішку і за мить вони опинилися в минулому. кішка запевнила, що їх не видно і наказала тихенько дивитися. це була велика кімната, де сидів якійсь чоловік і жінка, вони ніби чекали обіду, а маленька дівчинка накривала на стіл. інгрід тихенько скрикнула. згадавши старі фотографії із маминого фотоальбому, вона впізнала цих людей. це були її дідусь з бабусею та її мама в дитинстві. «маленька мама» вела себе тихо і скромно, та коли в неї випала салатниця батько злісно на неї нагримав і наказав бігти в свою кімнату робити уроки. мама навіть не заступилася, а також прикрикнула на доньку, щоб була обережна. мама інгрід знітилася попросила вибачення і пішла в свою кімнату. інгрід разом з кішкою пішли за нею. дівчинка дуже здивувалася, коли побачила яка бідна кімнатка в її мами, там майже не було іграшок. зате була маленька іконка божої матері і маленька мама ставши перед сном на коліна молилася богу. вона бажала здоров’я своїм батькам і дякувала господу за те, що в неї є батьки. вона любила їх всім серцем, хоча на думку інгрід це було просто неможливо. бо здавалося їх немає за що любити. вкінці її мама про те, щоб колись у неї була своя донечка і вона буде її любити понад усе, подарувавши їй те, чого в самої не було. -ось бачиш.- сказала кішка.- це і є любов. твоя мама також колись була “донькою”, і їй жилося зовсім не так як тобі. та вона ніколи не думала про це, бо просто любила і все. не за щось, а просто всім серцем. вона ж могла брати приклад зі своїх батьків, та вона зробила твоє життя прекрасним, і любить тебе. хоча їй самій в дитинстві дуже не вистачало справжньої любові. дівчинка підійшла до неї і зі сльозами на очах ніжно ніжно пригорнула до себе: -я люблю тебе.- сказала вона. -і я люблю тебе, донечко! - сказала радісно мама і вони радісно обнялися.   інгрід навіть не помітила , як від її мами   випала маленька стара фотографія, на якій красувалася велика пухнаста біла кішка

1.А

2.Г

3.Б

4.В

5.не знаю

6.Г

7.Беркути

8.Літературний прозовий твір середньої форми.

9. 2 світова війна , На березі десни

Тема: Відображення віри у перемогу звичайних людей Платона Півторака і діда Савки, розкриття їх ролі у формуванні світогляду Петра Колодуба та інших героїв – захисників Вітчизни;

Ідея: Уславлення героїчного подвигу народу.

10.Б. Без дружби життя було б сірим  і не цікавим, тому що друзі частина життя кожної людини. Дружба - це безкорисливі, особисті відносини між людьми, засновані на довірі, теплоті сердець, відкритості й щірості. вмінні вибачати. Ти є повноцінною людиною, коли вмієшь любити. І через такі близькі взаємовідносини як дружба, ми цьому вчимося. Близький друг - це майже рідна людина. Найважливіше, це вміння зберігати в середині немов би хиве джерело. Можна знати людину десять років, але завжди знаходити у ній щось нове. З роками, людина внутрішньо зростає, іде вперед, і це справжне щастя внутрішньо зростають разом. Кажуть: " В мене є багато вимог, якою має бути людина. Чемною, розумною, цікавою і т. п.". Але є дуже мало замків, до яких підходить такий складний ключ, це мабуть неправильно.

Объяснение: