Паспорт твору "давня казка" леся українка

Тема “Давня казка”: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.
Ідея “Давня казка”: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).
Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.
Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка.
Віршовий розмір: Чотиристопний хорей.

Художні засоби
Епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.
Метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях.
Порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало. Гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною.
Антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна.
Інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати.
Фразеологізм: спіймати вітра в полі архаїзми: граф, графство, герольди.

Композиція “Давня казка” 
Твір складається з чотирьох розділів. Експозиція: знайомство з поетом. Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом. Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.
Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

Проблематика і мотиви твору :роль митця в суспільстві;  служіння музі й народові;  суть людського щастя, вдячності;  воїни заради збагачення.

Істину про те, що краса врятує світ важко заперечити. Проте слід не забувати про те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому саме людина вбачає силу краси. А її сила може бути у всьому – у шедеврах мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі.

Та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. А потім ми уже намагаємось заглянути «всередину» . Яка ж з них важливіша? Зовнішня краса чи внутрішня? Думаю, що внутрішня. Чому? А все доволі просто. Пам’ятаєте, ще Екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш» . І це дійсно так. Спробую довести. Уявіть собі красиву людину, з якої витягнули душу. Що ми побачимо замість неї? Порожнечу. Порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. Саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по життю.. . Саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину. Тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. Але вони є, і це вселяє оптимізм. А той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність.. .

Ключовими дійовими особами цього оповідання є федько і толік. два цих хлопчика живуть по сусідству, але, незважаючи на це, вони суттєво один від одного відрізняються. федько дуже часто робить капості, він надзвичайно активний хлопчик, нерідко це приводить його до якихось життєвих неприємностей. тим не менш, в той же самий час кожен із нас, напевно, визнає, що у нього красива душа. адже він не обманює, готовий виручити в біді, володіє високими моральними якостями і відвагою. у нього було мало спільного з толіком, тому що толік був слабким, пасивним і мало на що здібною хлопцем. проте, нехай двоє хлопців мали мало спільного, вони все одно спілкувалися. не дарма всі люди визнають, що душа може бути як красивою, так і потворною. звичайно, далеко не завжди вона є однозначною. якщо взяти в якості прикладу якусь певну людину, то, напевно, можна прийти до висновку, що в її душі є одночасно щось красиве і некрасиве. проте найвідоміші літературні автори можуть давати нам яскраві і гострі приклади. здається, такі приклади містяться в оповіданні володимира винниченка «федько-халамидник».одного разу між ними стався ключовий випадок, який дуже добре дав зрозуміти, у кого з них гарна душа, а у кого – потворна. толік провокував федька перейти замерзлу водойму. фактично він підбурював його, напевно, в душі сподіваючись, що у федька не вийде, він хоч раз у житті програє. але федько був дуже вправним, йому вдалося перейти водойму туди і назад. це в певному сенсі шокувало толіка, і він сам вирішив повторити такий сміливий вчинок, хоча його до цього ніхто не підбурював. але йому нічого не вдалося, він провалився крізь лід у воду. федько мав красиву душу, він був сміливим, а тому ні секунди не думав і кинувся на . він міг загинути, але все-таки врятував толіка. більш того, він не хотів підставляти хлопчика, а тому взяв всю провину на себе перед батьками. батько його покарав, у феді була висока температура і сильний кашель, вже через три дні він помер. а ось толя був настільки потворним в душі, що попросив у федіної мами ніж, на який він раніше сперечався з федьком, і навіть не прийшов до друга на похорон. приклади цих двох хлопців чітке уявлення про те, що таке краса і потворність людської душі. подібних випадків, як у цьому романі, ви і я можемо побачити безліч у нашому житті. я думаю, що життя просто влаштована так, що далеко не у всіх однакові душі. світ не може бути повністю добрим і правильним, в ньому співіснують добро і зло. звичайно, вони знаходить відображення у людських душах, зокрема, в душах героїв оповідання володимира винниченка.