)нужна: "цитатна характерстика оксани з драми лесі україни "бояриня"" много пунктов за решение)

там цитати тоже есть 

у   ряд   нагарніших та красивих   треба поставити ім'я головної героїні драми «бояриня» оксани перебійної. цей образ несе в собі не лише жіночу вірність і любов, а і відповідальність за українську національну справу. оксана - освічена, волелюбна дочка козака. степану вона говорить:

не думай, ніби я порожня панночка що тільки має на розумі забави і залицяння.

оксана полюбила степана і думала, що окрім нього їй нічого не треба, одружившись, в спорідненому крузі вона вважала себе найщасливішим. і усе змінилося після переїзду в москову. чужі звичаї, неволя, зневага, тут «якась неволя басурманська» : не смій ні око підняти, ні розмову підтримати, ні за ворота двору ногою ступити. вона з болем усвідомлює своє невільництво, з болем вириває з серця надії на заступництво за скривджених співвітчизників. немає сили у неї перенести справжнє положення свого чоловіка, який «повинен »холопом степкой« себе називати і руки цілувати, як невільник».

больових страждань наносить оксані не так розлука з батьківщиною, як діяльність, беззмістовне життя. невипадково згадується шабля, що заіржавіла в піхвах, яка втратила своє призначення. «руки від крові чисті» покритими іржею, оскільки нічого не робили для завоювання волі і свободи. героїня здійснює суд над собою, вважаючи, що її життя позбавлене сенсу. і з цих пір сили поступово оксану, вона не здійснює опору хвороби. усвідомлення відступу від власних принципів роздирає дівоче серце. коли настало прозріння, вона побачила боязливу душу степана, його надмірну обережність і бездіяльність. власним приниженням перед царським він принижував і дружину.

занадто я жаліла… у тому і горе… якби я мала сили не жаліти, то вирвалася б геть з цього ярма - і ти б звільнився від іржі…

говорить оксана. і це, я думаю, марні очікування. оскільки чоловік, який дуже дорожив своєю кар'єрою, колись би не покинув службу і не пішов би за нею. важко переживає оксана національне приниження: «зламалася воля, україна лягла під ноги москві». вона відчуває свою непотрібність рідному краю. «кому потрібне те моє здоров'я, та і я сама»? — роздумує розчарована жінка, оксана помирає. «неможливість будь-якої самостійної патріотичної дії з боку самої оксани, а звідси — омертвляння національних коренів, гірке відчуття власної непотрібності україні наблизили ранню смерть героїні», — вважає олесь ковальчук. у передсмертних словах оксани сплелися ніжна любов до рідного краю з невимовною скорботою, народженою її невільницьким положенням.

українська пісня! яка вона змістовна, поетична, мелодійна! народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. пісня увібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. наша українська пісня вміє чарувати завжди свіжою красою. у ній і ясний місяць у небі, ясні зорі, чисті води, широкий степ.

пісень багато, але мені подобається пісня "ніч яка місячна, зоряна, ясная", тому що її співають у нашій сім'ї. як тільки я почую цю пісню, то в моїй уяві постають ті місячні зоряні ночі, які я завжди бачу влітку в селі. як гарно в ній сказано про щирі почуття між дівчиною та хлопцем. хіба можна забути слова: "я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках віднесу"? звичайно, ні. мій тато теж дуже часто співає мамі цю пісню. і коли вона її слухає, то стає ще красивішою від тих слів, які є в пісні: рибонько, серденько, ніженьки.

інколи я запитую себе, чому в нашому житті ми так мало користуємося такою красивою мовою? мабуть, тому, що не всі слухають пісні, які склав наш народ. а від них же і душа чистішає, і думки світлішають. а в щоденному житті пісні полегшують наше життя, звеселяють, підтримують у нещасті.

мені дуже подобаються українські пісні. я вдячний тим людям, які не забувають поезію народної душі, люблять і шанують наше слово. я вважаю, що українські пісні своїм правдивим змістом, поетичною формою, красивою мелодією завжди чаруватимуть людей і житимуть вічно.

народна пісня в житті українців   український народ - це найспівучіший народ. пісенна скарбниця українців налічує понад триста тисяч пісень.         люди,з давніх давен скадали пісні. вони співалися на свята івана купала -   купальські пісні,є також щедрівки,колядки,коли ходили люди на жнива - то співали жниварські пісні. навесні,коли люди зустрічали весну,то співали веснянки.   народна пісна - це частина україни,немає такого міста в нашій країні,де б на свята не лунали веселі пісні. не буває,щоб на зимові свята,по вулицям ми не чули дзвінких щедрівочок чи колядок.   отже,народна пісня відіграє важливу роль,у житті кожного українця. коли слухаєш українську пісню,то стає весело на душі і легко. це,один з символів української творчості,українського народу.