Івсе-таки до тебе думка лине. рима римування худ.засоби мій занапащений, нещасний краю. як я тебе , у грудях серце з туги, з жалю гине. сі очі бачили скрізь лихо і насилля, а тяжчого від твого не видали, вони б над ним ридали, та сором сліз, що ллються від безсилля. о, сліз таких вже вилито чимало, — країна ціла може в них втопитись: доволі вже їм литись, — що сльози там, де навіть крові мало!

віршовий розмір: пятистопний ямб

римування: суміжне

худ.засоби: риторичні звертання(мій занепащений , нещасний епітети(занепащений, нещасний край), гіпербола(о, сліз таких вже вилито чимало, —  країна ціла може в них втопитись)

народився 9 березня 1814 року у селі моринці звенигородського повіту київської губернії в закріпаченій селянській родині.

дитячі роки проходять у селі керелівка.

восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка.

залишившись сиротою, іде наймитувати
до дяка богорського, який прибув з києва.

не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.

1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. вільшану.

майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. —
шевченко пробув зі своїм паном у вільні.

переїхавши 1831 року з вільно до петербурга, енгельгардт взяв із собою шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця василя ширяєва.

улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником і. сошенком, а через нього —
з євгеном гребінкою, в. григоровичем і о. венеціановим.

навесні 1838 карл брюллов та василь жуковський викупили молодого поета з кріпацтва.

незабаром став студентом академії мистецтв.

першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою
«кобзар».

25 травня 1843 року з петербурга виїхав в україну.

в лютому 1844 року виїхав з україни до петербурга через москву.

у 1844р. написав гостро політичну поему «сон» («у всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної
системи тодішньої російської імперії.

5 квітня рада академії мистецтв видала квиток на право проїзду на україну. вже в листопаді 1845 року збори академії мистецтв у петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника.

31 березня (12 квітня) 1845 року
виїхав із петербурга через москву до києва.

навесні 1846 року прибув до києва, оселився в будинку.

у квітні пристав до кирило-мефодіївського братства.

заарештували 5 квітня 1847, відправили до петербурга й ув’язнили в казематі. заслали в солдати до
оренбурга.

деяке полегшення становища шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу аральської експедиції.

у квітні 1850 шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в новопетровський береговий форт.

звільнено з
заслання у 1857 р.

навесні 1858 поет прибув до петербурга.

влітку 1859 року повернувся в україну, якої вже 12 років не бачив.

до останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом.

10 березня 1861 року шевченко помер.

відома українська поетеса ліна василівна костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку ржищеві на київщині в учительській сім'ї. з 1936 р. жила в києві, де й закінчила середню школу. потім навчалася в київському педагогічному інституті. в 1956 р. закінчила московський літературний інститут.

в літературу л. костенко приходить у післякультівську добу на хвилі "хрущовської відлиги" разом з такими поетами-"шістдесятниками", як і. драч, б. олійник, т. коломієць, в. симоненко, м. вінграиовський.

творчий доробок поетеси досить вагомий. перша збірка "проміння землі" вийшла в 1957
р. на сьогодні л. костенко авторка близько десяти поетичних книг, серед яких найвідоміші: "мандрівка серця" (1961), "над берегами вічної ріки" (1977), "неповторність" (1980), "сад нетанучих скульптур" (1987), "вибране" (1989) тощо. перу письменниці належить історичний роман у віршах "маруся чурай"
(1979), за який вона удостоєна державної премії ім. т. г. шевченка.

самобутня творчість л. костенко, митця непростої долі, безкомпромісного й сміливого, ліричного й громадянськи активного, характеризується ідейно-тематичним і жанровим розмаїттям ліричних і ліро-епічних творів, творчими
пошуками в царині форми вірша, строфічної будови.огляд творчого шляху

ліна костенко посідає виняткове місце в українській літературі останніх чотирьох десятиліть не завдяки радикальним творчим експериментам, не з огляду на зайняту політичну позицію чи "провокативний" стиль життя — елементи, з
яких критики звикли складати портрет митця і створювати йому похвальну громадську опінію. ліна костенко є видатною постаттю українського культурного життя завдяки своїй сильній особистості, принциповому запереченню позиції пристосуванства, яка характеризує багатьох радянських письменників, здатності
мовчати в час, коли це мовчання означало відмову од спокус облаштувати своє життя ціною поступок. загальне визнання видатної поетеси вона здобула завдяки вмінню синтезувати в своїй творчості найкращі риси української поезії і відкинути гірші. цими гіршими я вважаю велемовність, сентиментальність,
надмірний пафос, оперування надто скромним "словником" символів, що часто зводиться до кількох чи кільканадцяти елементів, запозичених з поезії тараса шевченка, лесі українки, народної пісні, послугування загальниками, стилізацію, легкість, з якою поезія потрапляє під вплив патріотично витлумаченої
мілизни, стереотипність мислення. ліні костенко вдалося щасливо уникнути цих шкідливих для лірики ознак, якими позначена творчість багатьох українських поетів, прозаїків, навіть критиків.

ліна костенко є також авторкою кіносценаріїв та кваліфікованим перекладачем польської лірики, зокрема
поезій марії павліковської-ясножевської. поетеса уникнула репресій, яких зазнала частина непокірних українських письменників, її довголітнє мовчання, що мало бути покарою влади за оборону прав людини і, сказати б, прав культури на існування, переросло в загальний вияв протесту й обернулося високим
авторитетом не тільки в сфері літератури. від 1961 по 1977 рік поетесу не друкували, а підготовлені" у видавництві збірки лірики були розсипані. перед періодом вимушеного мовчання видала три поетичні книжки: "проміння землі" (1957), "вітрила" (1958), "мандрівки серця" (1961). уже ці три перші
збірки засвідчили, що ліна костенко є, поруч з іваном драчем, миколою вінграновським, дмитром павличком, видатною індивідуальністю в українській поезії після 1956 р. зокрема третя збірка "мандрівки серця" стала мистецькою подією 1961 року, на авторські вечори сходилися юрми людей, спраглих
справжньої лірики, а не ідеології. "її третя збірка має принципове значення, — писав тоді молодий поет василь симоненко, який пізніше трагічно вмер. — уже самим фактом свого існування вона перекреслює ту тріскучу та плаксиву писанину деяких наших ліриків, що своїми утворами тільки захаращують полиці
магазинів та підривають довір'я читачів до сучасної поезії". політичні заморозки, які настали в середині 60-х років, спричинилися до того, що поетеса далі видавати свої книжки не могла.

чергова книжка "сонячний інтеграл" (1963) була порізана внаслідок втручання цензури. те саме спіткало й
книжку "княжа гора" (1972), підготовлену після багатьох років мовчання. тому в певному сенсі збірка "над берегами вічної ріки" стала в 1977 році наче новим дебютом, який відразу повернув ліні костенко чільне місце в літературі. відтоді вона опублікувала кілька важливих поетичних книжок: "маруся
чурай" (1979), "неповторність" (1980), "сад нетанучих скульптур" (1987). захоплено сприйнята читачами книжка "вибране" (1989), видана тиражем 70 тисяч примірників і швидко розкуплена, заповідала час великих перемін в україні. та після активних 70-80-х років ліна костенко знову друкує небагато, не
бере участі в публічному літературному житті й далі залишається мовчазним авторитетом сучасної української літератури, яка ніяк не може вийти поза навички мислення категоріями минулої епохи. пише книжку про чорнобильську трагедію.