Термі! складіть план до тексту "химера лісового озера, або митькозавр з юрківки"

1. завдання вчительки

2. насмішки    майбутнього майстра велосипедного   спорту

3. добра бабуся, та дід трохим.

4. дорога до лісового озера.

5. страшна розповідь про химеру

6. таемниця. і нічна варта.

7. вивчення бібліотеки.

8.  митькозавр стеценка із юрківки.

9. велечезні сліди на березі.

10. невдала операція "курка".

11. нічний розіграш васі.

12. майбутні пригоди хлопців.

 

1. завдання ботанічки2. жарти васька3. бабуся митька та дідусь трохим4. таємнича дорога5. вигадана історія майбутнього майстра спорту6.страшне чудовисько7.  невдала операція "курка".

8. нічний розіграш васі.

9.  майбутні пригоди друзів.

Пісенна творчість посідає чи не найголовніше й найпочесніше місце в українському фольклорі. пісні людину повсюди, тому саме в них найбільше відбилися характерні риси української вдачі, традиції, побут, вірування, спосіб життя. особливе місце в пісенній спадщині українського народу належить родинно-побутовим пісням, що тематично охоплюють усі сфери родинного життя. надзвичайно зворушливими є пісні про кохання. так, у пісні «місяць на небі, зіроньки сяють» показано сподівання козаченька на взаємну любов. він чує, як дівчина співає, і його серце завмирає, бо пригадуються очі, які звели його з розуму. у формі діалогу закоханих створено пісню «сонце низенько, вечір близенько». парубок викликає на побачення свою кохану, називаючи її пестливими, ніжними словами: «моє серденько», «серденько галю, серденько, рибонько, дорогий кришталю! », «моє золото». пісня сповнена щирості, яскраво відображено піднесений емоційний стан закоханих, турботу одне про одного. переживання дівчини через зраду милого змальовано в пісні «цвіте терен», яка побудована за принципом монологу героїні. журливі інтонації, численні повтори пісні ліричності. також тема нещасливого кохання є основною в пісні «світи, світи, місяченьку». покинута дівчина сумує за своїм коханим, просить його прийти «ще хоть раз», але парубок знайшов іншу, зрадивши кохання: я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший іде, єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде. у пісні використовується принцип паралелізму: коли закохані були разом, то «сухі дуби цвіли; а як стали розлучатись - зелені пов’яли». дівчина важко переживає особисте горе й натякає суперниці, що свого щастя на нещасті іншої людини не побудуєш: щоб ті трави повсихали, що так рано цвіли, щоб ті люди щастя не мали, що нас розлучили. використання особових займенників, виклад від першої особи надає пісні інтимності. про втрачене кохання складено пісню «в кінці греблі шумлять верби». дівчина покохала козака, але він поїхав «за десну» й не повернувся. причини цього невідомі, однак зрозуміло, що парубок або загинув, або знайшов іншу. у творі використовуються повтори («росла, росла дівчинонька», «ждала, ждала козаченька, / та й плакати стала» тощо), постійні епітети («карі очки»). символічним є образ верб, що згадуються на початку пісні, - вони уособлюють смуток, тугу за втраченим щастям. у жартівливому дусі написана пісня на весільну тематику «за городом качки пливуть». у ній утверджується важливість щирих почуттів, а не матеріальної вигоди при укладанні шлюбу. пісня наповнена веселим настроєм, це ніби гімн справжньої любові, що має завжди перемагати. у текст органічно вплітається розмова закоханих: ой не хоче твоя матимене, бідну, знати,хоче собі багатуюневістку шукати! нащо мені на подвір’їволи та корови,як не буде в моїй хатілюбої розмови! оригінальна ритмомелодика віршованих рядків, численні повтори ніби музичний ід у цій пісні. українські пісні надзвичайно різноманітні, мелодійні, ніжні. вони є скарбницею духовних ідеалів, переживань, традицій, відчуттів, історичної пам’яті народу. це справжні «струни народного серця», які вміють плакати й сміятися, журитися й веселитися.  можливо це підійде

Мистецтво – це творче осмислення навколишнього світу талановитою людиною. плоди цього осмислення належать не тільки його творцям, а всьому людству, що живе на планеті земля. безсмертні прекрасні утвори давньогрецьких скульпторів і архітекторів, флорентійських мозаїчних майстрів, рафаеля й мікеланджело… данте, петрарки, моцарта, баха, чайковського. дух захоплює, коли намагаєшся розумом охопити всі, створеними геніями, збережене й продовжене їхніми нащадками й послідовниками. зараз неможливо уявити собі, що наше життя не б мистецтво, творчість. це утопія, який, на щастя, ніколи не призначено втілитися в життя. де й коли б не жила людина, навіть на зорі свого розвитку, він намагався осмислити навколишній його мир, а виходить, прагнув зрозуміти й образно, дохідливо передати отримані знання наступним поколіннямтак з’явилися настінні малюнки в печерах – древніх становищах людини. і це породжено не тільки бажанням захистити своїх нащадків від пройдених уже предками помилок, а передача краси й гармонії миру, замилування перед доконаними утворами природилюдство не тупцювало на місці, воно поступально рухалося вперед і вище, так само розвивалося й мистецтво, що є людину на всіх етапах цей довгий і болісний шляхи. якщо звернутися до епохи відродження, захоплюєшся тими висотами, яких досягли художники й поети, музиканти й архітекторибезсмертні утвори рафаеля й леонардо да вінчі дотепер заворожують своєю досконалістю, пластикою й глибоким усвідомленням ролі людини у світі, де йому призначено пройти свій недовгий, але прекрасний, часом трагічний шляхросія не стала далекою провінцією мистецтва. ще на зорі свого виникнення вона заявила голосно й сміло про своє право встати поруч із найбільшими творцями європи: «слово об полицю игореве», ікони й розписи андрія рубльова й феофана грека, собори володимира, києва й москви. ми не тільки пишаємося дивними пропорціями храму покрова на нерли й московським покровським собором, більше відомим під ім’ям храму василя блаженного, але й свято шануємо імена творців, якщо вони залишилися в пам’яті народу, як це трапилося із зодчими бармой і постником.не тільки древні утвори залучають нашу увагу. ми постійно зіштовхуємося із творами мистецтва в повсякденному житті. відвідуючи музеї й виставочні зали, ми хочемо прилучитися до того прекрасного миру, що доступний спочатку тільки геніям, а потім іншим, учимося розуміти, бачити, усмоктувати в себе красу, що стала вже частиною й нашим звичайним життяммистецтво тим і прекрасно, що воно створюється вибраними, а належить мільйонамми намагаємося зрозуміти створене майстрами, наближаємося до їхнього бачення миру. чи не це головне призначення мистецтва? воно призначено для вдосконалювання людиниусім бути творцями неможливо, але намагатися проникнути в суть утвору генія, наблизитися до розуміння прекрасного – у наших силах. і чим частіше ми стаємо споглядальниками картин, архітектурних шедеврів, слухачами прекрасної музики, тим краще для нас і навколишніхмистецтво багатолике, вічно, але, на жаль, воно не може впливати на людей без їхньої волі, розумової напруги, певної роботи думки. людина повинен захотіти навчитися бачити й розуміти прекрасне, тоді мистецтво буде благотворно впливати на нього, суспільство в цілому. це, напевно, буде в майбутньому. а поки талановиті творці не повинні забувати, що їхні добутки здатні впливати на мільйони, і це може бути доброчинним або пагубнимв xx столітті зросла роль кіно, телебачення й відео. вони стали головними кумирами молоді. і прекрасно, якщо цей добрий, гуманний початок, тобто щире мистецтво з віковими традиціями. але якщо на наші екрани ступне пропаганда насильства, культу сили, зла, ми загинемо слідом за невдачливими героями цих одноденок-бойовиківя вірю, що все це тимчасове, минуще, незабаром люди зрозуміють це. уже багато хто усвідомлюють, що жоден фільм не замінить спілкування із книгою, музикою, живописом