Характеристика образу івана брюховецького буду вдячний

іван брюховецький. іван брюховецький — запорозький кошовий отаман, проголошений січовиками гетьманом.

характер брюховецького як історичної особи, його способи досягнення своєї мети в романі відтворено правдиво. це був політичний авантюрист без совісті й честі, владнолюбна, хижа, підступна людина. своїми демагогічними обіцянками, фальшивим народолюбством він зумів до себе всіх, на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства.

 

 

спочатку ми бачимо брюховецького в романовому куті, де він стояв кошем, в і запорожців, городових козаків, міщан, селян. іванець (а це прізвисько говорить про його низьке походження) навмисне принижувався, підкреслював свою безкорисливість.

зате на «чорній раді» брюховецький з’явився пишно вбраним, з гетьманськими : булавою, бунчуком і корогвою, «позирав гордо, по-гетьманському, і тілько посміхавсь, узявшись у боки». він був упевнений у перемозі, бо далекоглядно прихилив на свій бік московських бояр, князя гагіна, який «взявши від іванця великі подарунки, його неситій злобі потурає». він проголосив рівність, запросив на раду «бургомістрів од міщан» та «мужицьких виборних». однак ті, хто добре знав брюховецького, розуміли, що це лише гра в демократію.

лицемірство брюховецького виявилося ще й у тому, що перед обранням його на гетьмана він погодився на покарання кирила тура, а після того заборонив судити за ще гіршу провину олексу сечила, висміяв старійшин-січовиків і прогнав їх.

самолюбство й амбітність, підлість, уміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю запорожжя, слабкодухість брюховецького дорого коштували тогочасному українському суспільству, призвели до великих усобиць та кровопролиття.

Відповідь:

Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів  - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки.  Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила".   Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…

Пояснення:

ответ:

твір, на мою думку, досить складний для сприйняття. сам франко в передмові до другого видання поеми визначив так її тему: мойсей помер тому, що народ не визнав його. це, як бачимо, не біблійна тема, хоч і побудована на біблійних мотивах.

я спочатку не зовсім зрозуміла сюжет поеми. перечитала її вдруге, потім втретє..і і ось що виявилося: в поемі відчутна двоплановість у висвітленні подій — біблійний матеріал передається реалістично. мойсей — це перша сюжетна лінія. друга — український пророк іван франко, лінивими і байдужими до долі рідного краю і онуків своїх. він простягає до нас руки з минулої епохи, волаючи: „встань! прокинься! пробудись! ”

мені так здалося, що, описуючи трагедію мойсея, якого не прийняв народ, і.франко мав на увазі і свою трагедію. ми знаємо з біографії, що іван якович не знав у житті ні спокою, ні достатку. він прагнув вирвати український народ з того стану, в якому той знаходився. , що думку мою підтверджує „пролог”, в якому два настрої. з одного боку, відчутний біль і сум за талановитий народ, а з другого боку — тверда віра в світле майбутнє народу:

та прийде час, і ти вогнистим видом

засяєш у народів вольнім колі

щоб зрозуміти дальший зміст поеми, необхідно добре знати біблійну її основу. франко не розповідає всього про життя мойсея, про наближення ізраїльтян до палестини.

у першій частині поет розповідає про депресію євреїв. мойсею вподовж 40 років “доводиться утримувати в євреях ентузіазм у пошуках обітованої землі, аж поки не виросло молоде покоління. йому нелегко вести бесіду з тими, хто не бажає тривалої праці й терпіння заради високих патріотичних ідеалів. проти нього повстають датан і авірон. настає момент, коли юрба діє всупереч здоровому глузду.

мойсей ігнорує ухвалу відступників, іде до священного каменя, щоб знову промовляти перед народом.

він розповідає людям, як дерева обирали собі короля. притча має алегоричний зміст і закликає громаду пробудитися, бо ієгова вибрав для єврейського народу іншу долю— бути охоронцем людської духовності, і цим належить пишатися.

датан звинувачує мойсея в зраді. мовляв, він вирвав євреїв з єгипту тоді, коли ті зростали кількісно і могли перемогти єгиптян. мойсей намір датана називає безумством і виражає впевненість у тому, що євреї за ним підуть на схід. проте юрба не сприйняла мойсея і прогнала його в пустелю.

мою увагу друга частина поеми. вона цікава тим, що в ній письменник показує людину сам на сам з собою. ми часто потрапляємо в такі ситуації і роздумуємо над своїм життям. щось переглядаємо, щось відкидаємо, щось планує так і мойсей, залишившись самотнім, веде боротьбу з собою.

объяснение: