Реферат на тему: "ким я хочу стати в майбутньому"

я не зна. ким ви хотіти стати у майбутному,я напишу про від себе,гаразд.

я зочу стати журналістом.це дуже цікава робота.усе дізнаєшься нового та цікавого.та і самим першим.у журналіста не довжно бути грамотичних помилок,тому що статтю будуть читати увесь район.це важлива робота,яка надає важливий урок у житті.коли журналісти узнають нового,вони ,цо можно,а що не треба робити у ситуаціях.мені подобається ця робота!  

 

я хочу стать программистом, когда вырасту большим, потому что это классная работа и простая. поэтому в наше время столько программистов и все время становится больше.

программистам не нужно ходить в школу, им нужно учится читать на компьютерном языке, что бы они могли с компьютером разговаривать. думаю, что они должны уметь читать тоже, что бы знать в чем дело, когда все напереполох.

программисты должны быть смелыми, что бы не пугатся, когда все перепуталось так что никто не разберет, или если придется разговаривать на языке по-иностранному, что бы знать, что надо делать.

у программистов должно быть хорошее зрение, что бы видеть сквозь одежду и что бы не боятся секретарш, потому что с ними приходится работать. еше мне нравится зарплата, которую программисты получают. они получают столько денег, что не успевают их все тратить. это происходит потому, что все считают работу программиста трудной, кроме программистов, которые знают, как это просто.

нет ничего такого, что бы мне не понравилось, кроме того что девочкам нравятся программисты и все хотят выйти за них замуж, и поэтому женщин надо гнать, что бы не мешали работать.

надеюсь, что у меня нет аллергии на офисную пыль, потому что на нашу собаку у меня аллергия. если у меня будет аллергия на оффисную пыль, программиста из меня не получится и придется искать настоящую работу.

І. нечуй- чи знайдеться в україні людина, яка не чула цього імені? мабуть, ні! велика творча спадщина івана семеновича багатопроблемна, а одне з почесніших місць посідає соціально-побутова повість "кайдашева сім'я". у конкретних яскравих епізодах письменник довів, що в умовах капіталістичної дійсності спотворюються людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення через бездуховність та егоїзм селянина, для якого головним стає власність.  чому виникають сварки в одній сім'ї, а потім тривають справжні баталії між сім'ями? давайте простежимо, хто більше винен — старше покоління чи молодь.  голова родини — омелько кайдаш. цей великий трудівник на все життя залишився затурканим, забобонним; батько поступово втрачає авторитет у синів, а одна з причин — пияцтво. але ж яке велике горе було в нього? ніякого! омелько кайдаш не хоче стати прикладом для своїх синів. батько постійно подавав їм уро¬ки егоїзму. ось приклад. дорога в село йшла коло кайдашевого городу. вона спус¬калася з крутого пагорбка, де часто перекидалися вози, ламалися осі, проте ніхто не брався полагодити дорогу. кайдаш роздумує: "як ті люди їздили з такої гори і не розкопали і одколи семигори стоять". усі чекають дива, щоб хтось прийшов і розкопав шлях. навіть карпо каже: "як хтось копирсне, то й я копирсну скільки там разів". егоїзм і бездуховність тут ідуть поруч. боротьба за власність притупила родинні почуття. насіння бездуховності дало здорові та міцні паростки в душі не тільки карпа, а й лавріна. обидва брати працьовиті, охоче йдуть на заробітки, щоб завести своє господарство, але нехтують моральними принципами: не поважають матері, не слухають батька, принижують одне одного. їм нічого не варто образити жінку — дружину. у таких умовах не може розквітнути сімейне щастя.  з лавріна виходить такий самий егоїст, незважаючи на те, що на початку тво¬ру автор змальовує його лагідною та щедрою людиною. він звикає до сварок, на¬слідуючи старшого брата. грубість та егоїзм у нього стали помітними не менше, ніж у карпа.  і не дивно, що в цій родині були такі сини, бо вродитися такими було в кого. мати — стара кайдашиха — сварлива і деспотична жінка. "вона довго терлася коло панів і набралась од них трохи панства", — так напише про неї і. нечуй-левицький. вплив панів зробив з марусі "осавула" у стосунках з невістками. вона може знеславити мотрю, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. а мелашку з самого початку незлюбила, тому що її батьки були бідни¬ми. ворогуючи з невістками, кайдашиха щоразу потрапляє і в смішні, і в трагіч¬ні ситуації. сварки увійшли в її щоденне життя. отакий приклад мати подавала своїм синам і невісткам. ми в неї не бачимо ніякої любові до онуків; називаючи їх "злюками" та "вовченятами", горе-бабуся виносить собі вирок — бездуховність має бути покарана. читачам не жаль кайдашихи, вони їй не співчувають!   навколишня дійсність з її законами так чи інакше впливає на людину, формує її світогляд, світобачення, світорозуміння. тільки сильна натура у змозі не підко¬рятися суворим законам життя. та, на жаль, таких людей менше. а вони так по¬трібні нам сьогодні!

Гріховність і покаяння   за твором "слово про похід ігоря" ми бачимо як князь ігор повів проти ворогів свою дружину. але в його самовпенненності і гордості було його падіння і гріховність. князь ігор не порадившись з князями, без їх підтримки вирішив сам здолати половців і отримати собі всю славу. але він дуже гірко зрозумів свою хибну самовпененність та гордість, і пережив своє покаяння лише будучі у полоні.в тому військовому поході він втратив свою вірну дружину, які навіть побачивши сонячне затемнення, і тьму ворогів залишалися відданими своєму князєві і пішли за ним на бій і на смерть. князь ігор на власні очі побачив в тому бою смерть рідного брата, і не зміг йому , через великий бій і велику кількість ворогів-половців. зі всієї його дружини залишився лише князь ігор, якого взяли у полон.  всі ці трагічні обставини, краяли його душу і до повного покаяння і щирого звертання за до бога. і після того один з воїнів-половців пристав на його бік і організував втечу ігоря з полону до рідного краю. повернувшись до рідного дому, він першим ділом пішов до церкви.   цей похід повністю змінив світогляд князя ігоря.