Як розуміеш віслів "мало хотіти, треба потіти"

що б що то зробити треба сильно трудитися, а якщо не будеш трудитися то не чого не вийде

Хех знайомий   усі ми - люди. у кожної людини є місце де він народився, виріс і вперше побачив світ. це місце - твоя батьківщина.    ти приходиш сюди, і бачиш рідну хату, де колись ступив перші кроки, рідну неньку, яка зодягала тебе маленького і шкодувала, коли ти десь оступився. усе тут рідне: і земля, і квітник коло хати, і ослінчик на якому завжди сидів дідусь, і навіть криничка з якої мама витягала воду. саме тут зустрічаєш своїх рідних і знайомих людей, яких довгий час не бачив. і ми знаємо, що це купити неможливо.   багато людей нині призирливо відносяться до сіл, приховуючи, що самі родом звідти. цього робити - не можна! бо твоє село - це і є твоя батьківщина. тут твоє коріння і те місце, де тебе вигодували і виростили таким, який ти є зараз.   моя батьківщина - україна! і я пишаюсь цим!

Тарас Бульба» почуття любові до батьківщини, яке віддавалось у кожному куточку його серця. Воно ж стало головною темою його книги, де любов до країни витіснила батьківське почуття із душі головного героя. Саме тому так важливо розуміти та оцінювати твір через призму тематики. Тільки так можна збагнути головну ідею письменника.

Батьківщина та її інтереси були сенсом життя старого козака. Він був невисокої думки про освіту і щиро радів, коли його сини повернулися та стали частиною бойового товариства. Частково читач міг би подумати, що Тараса цікавить слава, і він вирушає на Січ, щоб потішити самолюбство. Однак ближче до фіналу він розуміє, що помилявся: турбота героя про рідну країну зумовила всі його вчинки. Він жадав мобілізувати козаків, бо передчував війну з поляками і не хотів, щоб його народ застали зненацька. У такій обстановці він не міг зробити іншого вибору: козака було виховано за часів кривавого середньовіччя, і його уявлення про життя були продиктовані середовищем. Але навіть у такому жорстокому світі, де правда була на боці зброї, він був не підданим, а громадянином своєї країни. Він сміливо брав він відповідальність за її майбутнє.