Ван сила чого навчив мене цій твір 38

Усна народна творчiсть   словесна   частина   складних   явищ   народноï культури, якi нерiдко поєднують у цiлiсному комплексi рiзнi види й форми творчоï дiяльностi   (слово,   музику,   хореографiю   тощо).   на означення таких явищ європейська наукова   традицiя   пропонує термiн фольклор, що в перекладi з ï означає народнi знання, народна мудрiсть. науку про   усну   народну   творчiсть   називають фольклористикою.украïнська   народна     творчiсть     це     дуже     цiкавий     пласт нацiональноï культури, що вiдзначається багатством i жанровим розмаïттям. до украïнського фольклору належать   народнi   пiснi,   ,   рiзнi обряди, утому числi весiльнi,   тощо.   найдавнiшим   жанром   народноï драми,   яка   теж   є   рiзновидом   фольклору,   вважаються   обряди господарського (календарного) циклу.   дiйства   ïх,   що   мали   певне магiчне значення, пiснями:   це   всiм   вiдомi   веснянки, колядки, щедрiвки. украïнський народ завжди   вважався   народом,   що особливо полюбляє щиру пiсню, влучну приказку, мудру казку. i саме народ створив усе це яскраве   розмаïття,   що   має   ємну назву фольклор. висновок. твори усноï народноï   творчостi   тiсно   пов'язанi   з життям. вони вiдзначаються багатством жанрiв i розмаïттям тем. родинно- побутовi   пiснi   як   вид   лiричних   пiсень   вiддзеркалюють   переживання, знайомi кожнiй людинi. загалом народна творчiсть явище багатовимiрне. зберiгаючи iнформацiю про рiзноманiтнi   прояви   життя   колективу,   вона   є   своєрiдною яскравою версiєю духовноï iсторiï народу.

Объяснение:

Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827).. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи"— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.