Яку корисну справу я сьогодни зробила

Без голови а ногу маю бриля на неи одягаю

Ліси чарують своєю красою,ваблять своїм поглядом,поміж дерев видніється гай. все замирає,коли я  поринаю в лісову тишу. ліс цілий рік може бавити своєю красою і тишою. в зимку - все вкрито білою ковдрою, в літку багато дітей та дорослих, які вибралися на свіже повітря, весною,   ліс просипається після зимової тиші,часто можно побачити весною в лісі,як багато дітей та дорослих збирають проліски,  а восени ліс чарує своїми осінніми барвами,та дарунками осені.багато людей в осени збирають гриби. гаї, відрізняються своїми безкраїми просторами,як поглянеш - ні краю, ні кінця не видно.з далеку чутно спів птахів, а влітку поринаєш в красу квітучого гаю - весь всесвіт завмирає навкруги.

Одні кажуть, що друзі перевіряються в біді. інші наполягають на тому, що справжній друг той, чи є місце заздрощам у товариських стосунках. на мою думку, правильне і перше, і друге твердження. адже справжній друг має і , і радіти за тебе. та якщо у тебе все-таки є такий чудовий друг, то теж потрібно намагатися дотримуватися цих правил. бо той, хто не в тяжку хвилину, той автоматично перестає бути другом. а якщо не радіти за чужі успіхи, то зі сторони може здатися, що ти просто заздриш. і тут ми плавно переходимо до заздрості. те, шо заздрити не можна, знає кожен. та от чи справді він ніколи не заздрить? ще краще усі знають, що у дружбі заздрощам не місце. а як щодо товаришів - вони ж не друзі. але все-таки заздрити не можна нікому - навіть незнайомим людям, не кажучи вже про товаришів та найкращих друзів.