Випишіть із "повчання дітям" володимира мономаха дві цитати. напишіть невелику розповідь про зазначений твір, використовуючи виписані цитати. відповіді типу я не знаю, і тд не приймаються! якщо вирішення буде правильним ставлю відповідь як

"прочитавши отсі слова. діти мої, похваліть творця всього земного й небесного, а все, що далі, то мого слабого розуму повчання." " найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною."твір, у якому володимир мономах   висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим. свої настанови він підкріплює із власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності русі та її захисту від зовнішніх ворогів.  якщо взяти зміст “повчання дітям”, то у тому можна виділити три окремі частини: релігійні вказівки; правила, що торкаються обов’язків князя; життєпис самого автора, що має служити дітям прикладом і наукою. опираючись на святе письмо та писання отців церкви, говорить мономах у релігійному викладі про божу любов і божу всемогутність.  звертаючись до синів, володимир мономах радить самим виконувати усі обов’язки на війні, самим слідкувати за всім, не ні на кого, “бо знагла людина погибає”. дає настанови, що стосуються гостей. їх потрібно шанувати, з якої сторони вони б не прийшли, бо гості, чи то подорожні, мимо ходячи, прославляють чоловіка по всіх землях – або добрим, або лихим”. якщо описувати коротко, то "повчання дітям" - це особливий твір, це твір, який можно названи світовим, бо володимир мономах дає вчення не тільки своєму роду, а й усім іншим , адже, на мою думку, лише цей твір настільки пропитаний коханням до своєї держави і своїх дітей, що здається, що це написано для кожного з нас особисто.

Одного разу мені приснився сон. сон про мій випускний. випускний це особливий день для кожної людини. для мене він почався з гарячої чашки чаю. я лежала в ліжку з закритими очима і думала.думала про те, що це все,це останній день в школі. в мене були протилежні емоції.з одного боку я рада що закінчую школу,що почнеться доросле життя,але з інакшого,я розумію,що буду сумувати за школою,за вчителями,за однокласниками,які за стільки років стали мені як рідні. сьогодні в дворі школи зібралось дуже багато людей.серед них діти,для яких закінчився перший рік в школі,вчителі,випускники та їх батьки,які переживають за своїх дітей,переживають через те,що розуміють,що їхні діти виросли,що вони вже не ті маленькі дітки яких вони вели за руку в перший клас. випускники сьогодні дуже нарядні.дівчата з чудовими зачісками та в красивих сукнях та на високих підборах,та хлопці в класичних костюмах. остання промова директора школи,танець доньки з батьком та сина з матір"ю.і ось останній дзоник,він сповістив нас,що закінчився важливий для кожного з нас етап життя.

Леся українка (лариса косач - квітка) lesya ukrainka ( 25.02.1871 року - 01.08.1913 року ) україна (ukraine) поетеса, перекладачка, драматург, писала на двох мовах - російською та українською. автор драми "камінний господар", п'єси "блакитна троянда", численних віршів і поем. перекладала на українську мову твори гете, шіллера, гейне: засновник українського товариства молодих поетів "плеяда. ". багатьох її віршах часто повторюються два слова: "крила" і "пісня". може бути, від того, що найдужчою мрією її завжди було злетіти, переборюючи окови слабкого тіла, а рядки її віршів, наповнені м'якими і сумними наспівами рідної землі, де б вона не знаходилася: під жарким сонцем єгипту, чи сірим і дощовим небом німеччини чи біля берегів середземного моря в греції.. леся українка народилася 25 лютого 1871 р. в новоград-волинському, в тій частині україни, яка входила до складу російської імперії. в сім'ї не чужої високих духовних інтересів : мати - письменниця, яка творила під псевдонімом: олена пчілка ( її поезію й оповідання рідною мовою для дітей, добре знали на україні) , батько - високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. у будинку косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і і концерти. дядько лесі (так її називали у сім'ї і це є ім'я стало її літературним псевдонімом. ) - михайло драгоманов, згодом дружньо опекавший племінницю і всіляко їй, - був відомим ученим, громадським діячем, подовгу жив за кордоном у франції і болгарії. він водив знайомство з іваном сергійовичем тургенєвим, віктором гюго, був у курсі всіх новітніх літературних і політичних подій і часто поповнював бібліотеку племінниці посилками з - за кордону. улюблена усіма леся спочатку росла здоровою і веселою. вона не одержала систематичної освіти, так як не відвідувала гімназії. її єдиним і досить суворим ім учителем була мати, ольга петрівна. вона розробила власну програму навчання, яка вирізнялася широтою й обгрунтованістю, але суворої системи в ній не було і про це недоліку сама поетеса згодом дуже шкодувала. батько намагався наполягати на тому, щоб запросити до лесі викладачів з гімназії, але хіба можна було перечити владну, самолюбивую ольгу петрівну, яка звикла до того, що в житті лесі повинні бути головними лише її рішення? ! ! обставини долі дочки сприяли цьому хибного переконання. надзвичайно талановита, сприйнятлива, чутлива, з глибоким, справжнім музичним хистом, (вона почала грати і складати маленькі музичні п'єси з п'яти років! ) у віці восьми років написала перший вірш, леся в 1881 році несподівано тяжко захворіла. її мучив нестерпний біль у правій нозі. спершу вирішили, що в неї гострий ревматизм, лікували ваннами, мазями, травами, але все було марно. біль перейшов у руки. лікарі, нарешті, змогли визначити, що це - туберкульоз кістки. на музичній кар'єрі лесі був поставлений хрест. після першої, складної, але вкрай невдалої, операції рука залишилася покаліченою! тоді в очах тендітної дівчинки вперше з'явилася печаль. вона і надалі, немов легке покривало, буде огортати все її творчість. відтепер багато місяців на рік дівчинка повинна лежати в ліжку, не робити різких рухів, увесь час відчувати нестерпний біль.. батьки не здавалися. вони возили дівчинку до моря, на грязьові і купання, зверталися до найкращих лікарів, народній медицині, закордонним професорам у німеччині, але все було марно. якщо хвороба і відступала, то не надовго. лесі тепер доводилось тільки згадувати її таємничі нічні прогулянки по маєткового парку в колодяжному (маєтку косачів на волині) , коли вона слухала, і їй здавалося, що чула сонне дихання листя і трав, бачила купалася в ставку відьму - русалку ма