Визначити всі члени реення: підмет, присудок, другорядні. хто не жив посеред бурі той ціни не знаэ силі. я в серці маю те, що не вмираэ. кожний із нас маэ в серці заряд, силу любові і ніжності , що виведе нас до мети.

  плідна праця  астрід ліндґрен  на літературній ниві залишила нам її безцінну спадщину. кожен рік діти різних континентів починають знайомиться з популярними книжками цієї всесвітньовідомої шведської письменниці. більшість з прочитаних ними казок-повістей, перевірені часом і стали справжніми бестселерами. ознайомимося докладніше з найбільш відомими творами  астрід ліндґрен, які були написані для дітей та підлітків.      спробуємо зрозуміти надзвичайний феномен твору «піппі довгапанчоха», який понад сімдесят років не залишає байдужими, як маленьких читачів, так і дорослих.  чому головна героїня «піппі» або «пеппі», як її прозвали радянські перекладачі, щоб уникнути непотрібну асоціацію у читачів, викликала і викликає неоднозначну реакцію, як в середині минулого століття, так і сьогодні?       ліндґрен  займалася літературною обробкою історій про піппі у той час, коли в шведському суспільстві відбувалися палкі дискусії з приводу методики виховання дітей. більшість спеціалістів вважала, що необхідно враховувати дитячу психологію і запобігати застарілим умовностям, виявляючи повагу до їх почуття і мислення. така новаторська позиція в дитячому вихованні заінтригувала астрід і вона вирішила проекспериментувати, створюючи оригінальний сюжет про пригоди дівчинки піппі.      усі події цієї повісті-казки послідовно розкриваються з точки зору дитини — хороброї дев'ятирічної дівчинки піппі або «пеппі» (як назвали героїню в українських і російських виданнях).  з перших сторінок книжки «піппі довгапанчоха» ми дізнаємося, що героїня твору «сама-самісінька» мешкала в старому будинку на віллі «хованка». її мама давно померла, а батька — капітана корабля змила велика хвиля під час бурі. однак дівчинка сподівалася, що він врятувався і живе на одному з островів, «де повно негрів».      піппі довгапанчоха навіть уявляла його королем «із золотою короною на голові». дівчинка вірила, що її батько збудує корабель і обов'язково повернеться до неї. для того, щоб дочекатися батька на суші, піппі вирішила оселитися в будиночку, який він для них придбав. дівчинка залишила корабель, взявши з собою лише маленьке мавпеня, «що звалося паном нільсоном» і велику торбу власних золотих монет. пізніше, на одну з них, вона купила собі коня, про якого давно мріяла.      зі слів автора книжки, ми бачимо, що піппі була неймовірно сильною дівчинкою і тому «жоден поліцай на світі» не подужав би її. коли їй хотілося випити кави на веранді, то вона могла спокійно підняти свого коня і перенести його в садок.        з точки зору дорослих людей з їх «застарілими», консервативними , піппі мала досить дивний і непривабливий вигляд. «її волосся морквяного кольору, цупко заплетене в дві кіски, стирчали мов палички, ніс нагадував картоплинку і був весь поцяткований ластовинням, рот був великий з білими зубами». одяг пеппі, позбавлений смаку, теж викликав велике здивування. так, дівчинка носила «екстравагантну» сукню, яку сама пошила з блакитної тканини, додавши до неї декілька червоних клаптиків. цей наряд доповнювали довгі різнокольорові панчохи. одна — руда, друга — чорна. до того ж, дівчинка носила дивне взуття — чорні черевики, які були рівно вдвічі довші за її ступні.

всім нам добре відомо, що сучасне людське суспільство є інформаційним. тобто, найголовнішою цінністю для людини є інформація. це цілком логічно, адже виживання людини в більшості випадків забезпечується саме собою, воно вже перестало бути чимось надзвичайним. разом із зростанням важливості інформації самої по собі зросло значення і джерел інформації, які існують. як відомо, раніше найбільш популярним джерелом інформацією була книга, сьогодні їм став комп’ютер та інтернет, яким користуються багато людей і отримують з цього використання небачені раніше вигоди. чи дозволяє все це сказати, що комп’ютер може повністю замінити книгу?

думається, що, відпові на це питання, варто розглянути питання зручності, передусім, адже інформаційна складова книг і комп’ютера однакова. по-перше, тому, що через інтернет можна скачати практично будь-яку книгу, щоб потім читати її на екрані комп’ютера. по-друге, тому, що сьогодні існують дуже зручні комп’ютери у формі планшетів, які мають розмір і вагу, що не перевищує габарити книги, при цьому їх екран нітрохи не гірше аркуша паперу. тобто, виходячи з цих факторів, можна зробити висновок, що вже сьогодні комп’ютери стали більш зручними, ніж книги. і використовуються вони явно не менше, адже навіть так звані електронні книги по своїй структурі є в більшій мірі комп’ютерами, ніж звичайними книгами.

тоді чому ж багато з тих людей, які живуть сьогодні, все ще вважають звичайні книги з паперу більш гарними, ніж комп’ютери та аналогічні засоби? люди, які вважають та чинять таким чином, найчастіше говорять про те, що роблять вони це тому, що їм подобається гортати сторінки, робити позначки зрозумілим і звичним їм чином і навіть відчувати запах книг. що ж, такі висновки не витримують жодної критики. найбільша цінність книги – це інформація, яка в ній міститься, а не що-небудь ще, навіть якісь естетичні фактори. книга повинна розглядатися не з естетичної точки зору, а виключно з інформаційної. люди, які книгу як-небудь інакше, не розуміють дуже важливого.

я вважаю, що фактично комп’ютер вже замінив книгу. сучасні інформаційні технології дозволяють використовувати планшет замість книги, що набагато зручніше, адже в ньому зберігається більше інформації, що, як мінімум, економить місце, де раніше розташовувалися книги. думається, що вже незабаром ті, хто ві перевагу книги над комп’ютерам, прийдуть в себе і визнають, що використання комп’ютерів набагато зручніше і будуть йти в ногу з прогресом.