Исправь ошибки. 1.андрія охватила невыносимая боль. 2. больной не имел шанса на излечение. 3. все разошлись по местам работы. 4. деду ивану не спалось. 5. она бегала по рощам, болотам, лесам, полям, ища своего ребенка. 6. на днепре слегка покачивались катера. 7.. поступок героя романа меня взволновал. 8. его кротость видно по портрету. 9. приблизившись к южного берега крыма, мы увидели высокий ай-петри. 10. заявление подано директору школы сидоренко петру максимовичу. іть будь ласка! виправ помилки.1.андрія охопила нестерпна біль. 2. хворий не мав шанса на вилікування. 3. усі розійшлися по місцям роботи. 4. діду івану не спалося. 5. вона бігала по гаям, болотам, лісам, полям, шукаючи свою дитину. 6. на дніпрі злегка погойдувалися катера. 7.. вчинок героя романа мене дуже схвилював. 8. його лагідність видно з портрету. 9. наблизившись до південного берега крима, ми побачили високий ай-петрі. 10. заяву подано директору школи сидоренку петру максимовичу.

Андрія охопив нестерпний біль. хворий не мав шансів на вилікування. усі розійшлися по місцях роботи. дідові івану не спалося. вона бігала по гаях, болотах, лісах, полях, шукаючи свою дитину. на дніпрі злегка погойдувалися катери. 7 і 8  незнаю наблизившись до південного берегу криму, ми побачили високу ай-петрі заяву подано директорові школи сидоренку петру максимовичу.

В) кобеняк 1.  заст.  суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою; каптан, кирея, сіряк. —  чи бачиш, їде ген собі козак по полю? як цупко він нап’яв на плечі кобеняк  (греб., і, 1957, 60);   перед ним.. парубок у чорному кобеняку, підперезаний червоним поясом  (стор., і, 1957, 146);   їдучи в дорогу, чоловік вдягає кобеняк, або, як ще його гвуть, сіряк. кобеняк — довга та широка одежина, пошита з овечого сукна  (збірник полт. музею, і, 1928, 86); * у порівн.  темно вробилося, як під кобеняком  (тют., вир, 1964, 17). 2. вид чоловічого плаща з відлогою.  голова колгоспу.. надів чоботи, а поверх піджака дощового кобеняка  (вишня, і, 1956, .387);   потім, він мене знову посадив на скриньку, вкрив на ніч своїм брезентовим кобеняком і наказав заснути  (сміл., сашко, 1957, 141).

                                мій день народження!   нарешті настав цей чудовий день.так довго я його чекав,щитав по-календарю дні і ось він настав -мій день народження.зарання я зробив запрошення,запросив моїх друзів,попросив батьків про торт,який я мрію,щоб був у мене.я дуже мріяв,щоб моє свято було найкраще серед усіх в моєму класі.      мої батьки запитали ,яке я хочу ,щоб у мене було свято.багато шариків,друзів,подарунків.ми вирішили робити моє день народження у ій обстановці.гарно прикрасили дім,запросили клоунів та фокусників.    якось рано я проснувся і мої батьки,бабуся та дідусь,уввійшли в мої кімнату зі словами: "з днем народження! вітаємо! "багато подарунків,а шарикіільки скільки я мріяв.я був найщасливішою дитиною у світі.    коли я прийшов у школу,у мене було таке відчуття ,що про моє свято всі забули.я уввійшов в клас,де в мене мав бути перший урок,всі мої однакласники були вже там разом з класним керівником вони на весь клас закричали: "з днем  народження".як мені було приє    ось і настав кінець цього чудового дня,я таак за сумував,але мої бутьки влаштували вечірку,запросивши моїх друзів та одноклассників.багато подарінків мені подарували і я побачив нарешті довгоочікуваний телефон.я дуже люблю це свято.