Скажіть план до твору "чарівне місце" безлюдний берег здавався таким, як і колись у дитинстві, як часом бачив він у снах, у кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи у пслі свої зелені чуби. а далі вигрівалися піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута. зелений острів. так здавна люди звали мальовниче урочище в межиріччі псла і хортиці, омите з трьох боків голубою течією. коли ж навесні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своєрідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у свої береги. та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ. тихе чарівне місце. трохи далі від псла над розплесканими озерцями й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі. і докоряв собі береговець, що малював іноді казна-що, вигадував неіснуюче. або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував і, може, від того не знав радості й щастя творчості. і продовження: увечері, у постелі, я уявляв козу саму обіч дороги в місячному сяйві і в цілковитій тиші. я розумів, що в неї десь має бути хазяїн, який забирає її на ніч додому, — та все одно серце мені щеміло. і ось одного такого вечора я вирішив визволити козу з рабства. коли до мене зайшли друзі, щоб разом іти на річку, план визволення кози був уже готовий. пройшовши з усіма півдороги, я сказав, що забув удома надувний рятівний круг, без якого мені купатися не дозволялося. при свідках я одв'язувати козу не хотів, боячись, що цей мій душевний порух викличе кепкування товаришів. я побіг додому, вхопив свій рятівний круг і пішов назад, наперед тішачись і вимальовуючи в уяві вдячні погляди приреченої на постійне кружляння навколо свого кілочка безсловесної тварини. вона і уявити не могла, яка приємна несподіванка на неї чекає. коза не змінила своєї набутої життєвим досвідом поведінки і тоді, коли я підійшов . тепер я розумію: вона була набагато хитріша за мене й не така вже зобиджена долею, як уявлялося мені — довірливому й наївному. підтримуючи однією рукою круг, щоб він не зсунувся, я другою спробував розв'язати вузол на кілку — до кози наближатись я побоювався. потім здогадався, що вирвати його із землі буде значно простіше.