5речень з деєсловами 3 особи множини! )іть)

Учні  садять дерева у шкільному саду . будівельники будують нові будинки .малі діти граються у дворі. могутні дуби шелестять листям.  другокласники пишуть диктант .

1. найглибше в оповіданні «федько-халамидник» розкрито характер другорядного героя (б) толі.

2. федько за вдачею протиставляється (г) толі.

3. словами ін раптом повертається й віддає змія. навіть принесе ще своїх ниток і охарактеризовано (а) федька.

4. головний герой — особа, яка перебуває в центрі уваги письменника, навколо нього розгортається сюжет, він найбільше охаракте­ризований. головного героя літературного твору описують досить детально, автор приділяє йому найбільше уваги, він , як правило, з'являється на початку твору й діє аж до самого кінця, його вчинки виписані ретельно, ім'ям головного героя часто називають художній твір. у оповіданнях переважно є один головний герой, рідше два. у оповіданні «федько-халамидник» головний герой федько, його ім’ям названий твір.

5. другорядні герої відрізняються від головних, бо вони діють поряд із головним, до­повнюють своїми діями розвиток сюжету, відіграють важ­ливу роль у глибшому розкритті характеру головного героя. вони також можуть мати яскраві характери, проте вони поступаються своєю зна­чущістю перед головною дійовою особою. такими героями в оповіданні «федько-халамидник»   виступають толя, спірка, стьопка, васька, грицик, батьки федька й толі.

6. знайдіть і прочитайте портретні характеристики толі, федька та його тата.

федько. «руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. федько навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем. чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають».

толя. «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й со­ромливо посміхався своїми невинними синіми очима. чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до федькових забав. але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький толя приходив до­дому задрипаний, подраний, з розбитим носом… толя — чистенький, ніжний, з щічками, як проскура».

батько федька. «стомлений і сердитий. руки сиві од олова літер, які він складає в друкарні. щоки теж ніби оловом налиті, худі-худі, борода на них така рідка, що видно крізь неї тіло».

7. толя так і не зробив висновків із трагічної ситуації. це видно із такого вчинку: «коли федькова труна сховалася за рогом вулиці й не було вже ні­кого видно. толя відійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й по­біг гратися з чижиком. цього чижика він сказав федьковій матері віддати йому, бо він йо­го виграв у федька».

8. можливо, федьку, знаючи слабкість толі, не треба було ставати учасником спору. та вся відповідальність за події на річці лягає на толю.

9. якими рисами своєї вдачі ви схожі на толю, а якими — на федька? з якими свого характеру вам треба боротися?

М'який знак уживаємо. після букв д, т, з, с, ц, л,н і буквосполучення дз, що закінчують склад, на позначення їхньої м'якості. у суфіксах ськ, цьк, зьк, еньк, оньк, іньк, есеньк, ісіньк, юсіньк. для позначення м'якості приголосних перед о. для позначення м'якого л перед наступним приголосним й у кінці слів іншомовного походження. у буквосполученнях льц, льч, ньч, ньц.у словах іншомовного походження після д, т, з, с, л, н перед й, я, ю, є, ї та йо. після м'яких приголосних перед я, ю, є, ї в російських прізвищах. м'який знак не вживаємо. після р у кінці складу. після н, перед ж, ч, ш, щ та суфіксами ств(о), ськ(ий). після губних б, п, в, м, ф у кінці слова та після йо. після шиплячих ж, ч, ш, щ, дж у кінці слова. між подовженими приголосними. в українських прізвищах після д, н, т перед суфіксами ченк(о), чук, чишин.між приголосними, первий з яких пом'якшується під впливом наступного. у буквосполученнях лиц, лч, нц, нч, зк, ск (не є суфіксами); алн(о), илн(о). після кінцевого ц в іменниках іншомовного походження чол.роду, а також у коротких словах звуконаслідуваннях.