Речення з однорідними присудками утвориться, якщо до частини липневий день мандрує пішки .. обрати продовження а усім даруючи усмішки б і сонце мріє угорі в бо любить простір і тепло г несе веселий дзвін бджоли д його вітає кожний двір

Речення з однорідними присудками утвориться, якщо до частини  липневий день мандрує пішки ..  обрати продовження г несе веселий дзвін бджоли

Всі люди дуже різні. у них є свої особливі уподобання, звичайно ж, і музичні смаки. деякі люди вважають за краще класичну музику, деякі ненавидять таку музику, тому що вони захоплені сучасною танцювальною музикою. ми бачимо, що смаки дуже різні. що стосується мене, то я людина, яка може бути захоплена не тільки одним видом музики. музика, яку я слухаю, зазвичай залежить від мого мінливого настрою. у мене може бути різний настрій протягом дня. музика дуже важлива в моєму житті. вона завжди може поліпшити мій поганий настрій. прослуховування музики приносить мені величезне задоволення. коли я сумна, то я люблю слухати повільні, спокійні і красиві мелодії. я закриваю очі і мрію, я відчуваю, що мене тут немає, і я дуже далеко від нашої планети. мої мрії повністю в моїх улюблених мелодіях. це незабутні моменти. невідчутно мій поганий настрій переходить в романтичний, я втрачена в мрійливості. мені здається, що я літаю разом з вітром. я відчуваю дивний, інший, але чудовий досвід, а так само і дивовижні емоції. я сподіваюся, що люди, які захоплюються музикою як я, легко зрозуміють мої відчуття. коли у мене веселий настрій, то тоді я зазвичай слухаю швидку, енергійну сучасну музику. я захоплююся багатьма сучасними українськими, російськими та іноземними співаками і групами. кілька місяців тому я почала слухати іспанських співаків. енріке іглесіас – старший син знаменитого іспанського співака хуліо іглесіаса, наталія орейро – найпопулярніша співачка і актриса в аргентині – серед моїх улюблених співаків. я можу слухати їхні пісні багато разів на день. я думаю, що я ніколи не втомлюся від їхніх пісень. під час читання мого твору, ви, можливо, подумаєте, що я захоплююся лише сучасною музикою. але це не так. на сьогоднішній день існує багато модних груп і співаків. вони мають величезний успіх серед молоді. вони дуже популярні. але це зовсім не означає, що їхні пісні і творча робота по-справжньому хороші. я не збираюся критикувати їх. адже багато сучасних пісень не варті того, щоб їх слухали, і це факт. але зараз я розпові про себе. я люблю танцювальну музику і в той же час я дуже захоплююся класичною музикою. я думаю, дуже дивно звучить, що підліток захоплюється класичною музикою. але це правда. існує одна причина, яка пояснює мою  любов  до класичної музики. кілька місяців тому я закінчила школу мистецтв, де я навчалася грі на піаніно протягом 8 років. у школі у нас були різні предмети. але моїм улюбленим предметом була музична література. на цих уроках ми вивчали біографії багатьох знаменитих російських та іноземних композиторів. ми слухали різні п’єси, опери, написані цими композиторами. це було дуже чудово, цікаво і корисно для мене. ці уроки змусили мене полюбити класичну музику. звичайно, у мене є мої улюблені композитори і п’єси. я захоплююся творчими роботами шопена, ліста, шуберта, гендля. я люблю грати їх п’єси. я зазвичай виконую мої улюблені класичні п’єси – п’єси моєї душі, тому що вони є справжніми шедеврами класичної музики. я думаю, дуже корисно, що я вмію грати на піаніно. коли я відвідую своїх друзів на дні народження, то іноді вони просять мене зіграти щось. коли хтось хоче почути, як я граю, це приносить мені задоволення. загалом, я хочу сказати, що я дуже люблю музику. вона грає важливу роль в моєму житті. я сподіваюся, що я змогла пояснити, як я люблю різну музику, і яке місце вона займає в моєму житті. я думаю, що музика об’єднує людей і є їм розуміти один одного.  

нова водолага. моє рідне селище, моя маленька батьківщина, край із чудовими народними традиціями та мальовничою природою. 

    щодня ходимо широкими твоїми вулицями, милуємось чудовими крає. як же нам хочеться, щоб ти було вічно молодим і квітучим!     вчителька розповіла нам, що наше селище заснував харківський полковник григорій донець, як фортецю для захисту від ворогів. всередині фортеці знаходилася одна церква і декілька поселень. так з’явилося наше селище на карті, почало рости і розвиватися.      в нашому селищі є річка водолажка, вона невелика за розміром. з розповіді бабусі, я дізнався, що раніше ця річка була набагато більшою. багато хто вважає, що саме від назви річки пішла назва селища.      добрі, чесні, порядні люди жили і живуть в нашому селищі. приємно прогулюватися нашим селищем, бо воно дуже красиве.     на центральній площі на свята збирається багато людей, щоб відпочити та поспілкуватися, подивитися виступи артистів. ласкаво манить дорослих та дітей своєю тишею, загадковістю, тінню могутніх дерев селищний парк, який знаходиться біля центральної площі.      всіх дивує величчю свято-спасо- преображенський храм. це він своїми дзвонами сповіщає про церковні свята.     біля величного обеліска загиблим воїнам завжди горить вічний вогонь. так шанує наше селище пам’ять про людей, які віддали своє життя за наше світле майбутнє. на свята біля пам’ятника багато квітів, а особливо в день перемоги.     тато, мама, бабуся розповідали про страшну війну в нашій країні. мої прадідусі  і прабабусі брали в ній участь.     мій прадід, перекопський василь андрійович (1921-2004) під час війни був командиром артилерійського взводу на  дніпропетровщині, мав звання старший лейтенант. під час одного з боїв він був поранений уламками бомби, був  госпіталізований. але один уламок так і залишився в тілі діда, з яким він прожив все життя. після розриву бомби дід став дуже погано чути і став інвалідом на все життя. мій дідусь розповідав мені, що прадід завжди чекав на 9 травня. свято перемоги для нього було найголовнішим святом. рідні і близькі завжди вітали його з цим чудовим днем.     моя прабабуся, перекопська явдоха олексіївна (1922-2007), народилася у новій водолазі, працювала у колгоспі. під час війни була вивезена до німеччини, в місто мюнхен і знаходилася там протягом трьох років. там прабабуся працювала на фабриці, виготовляла на станках деталі для військових літаків. батько казав, що моя прабабуся завжди зі сльозами на очах згадувала ті тяжкі часи.     а батьки татової мами, моєї бабусі, теж пройшли дуже важкий шлях до перемоги.     мій прадід, жмайло тимофій максимович (1915-1981), народився у селі знам’янка, нововодолазького району. під час війни він пройшов майже всю територію україни і був тяжко поранений. додому він повернувся без однієї руки.     моя прабабуся, гарбуз марія данилівна (1923-2004), теж народилася у селі знам’янка, нововодолазького району. почала навчатися на медсестру, але не встигла довчитися, почалася велика вітчизняна війна. під час війни прабабуся була вивезена до німеччини, місто есен-купферде. там прабабуся працювала на ткацькій фабриці, виготовляла парашути. моїй мамі прабабуся марія розповідала, що під час втечі із німецького полону, вони перейшли міст, де на протилежному березі їх зустріли американські війська. як же вони були здивовані, коли американці повідомили, що міст повністю заміновано. а вони не знали цього і перейшли міст. з тривогою і болем у серці прабабуся згадує той період свого життя.     ми завжди будемо пам’ятати їх тяжке героїчне життя.     а ще я навчаюся у найкращій школі нашого селища. в ній працюють чудові вчителі, які дітям стати справжніми людьми, вчать любити і знати свій рідний край, свою батьківщину.     люблю тебе, нова водолаго, мій рідний край, моя земля, земля моїх батьків, той чарівний куточок землі, де я щасливий. пишаюся тим, що я— нововодолажчанин. квітни, моя батьківщино!

    я писала так, тетянко! зміни назву селища, і готово!