Що таке форма слова? мені дуже треба зробити. зараннє і!

    форма слова  ⇒ це зміна одного й того ж слова (сіль - солі, сіллю, солями).     форма іменника та прикметника - рід, число, відмінок, форма дієслова - число, особа, час. 

Як ставитися до бідних. Есе.

Спочатку непогано б визначитися, що означає бідність і що таке багатство. Бідність і багатство – це слова для позначення потреби і достатку. Отже, як сказав древній філософ на ім'я Демокріт, хто потребує, той не багатий, а хто не потребує, той не бідний.

І зовсім не обов'язково, що той, кого ви, з висоти свого "багатого" становища, вважаєте бідним, дійсно бідний, нещасний і потребує вашого співчуття і до

Ви зустріли погано, неохайно одягненого чоловіка, який просить дрібні гроші на перехресті? Ваше серце здригнулося, ви вивернули свої кишені і віддали йому все, що там було. А у людини є руки і ноги, і ви зі своєю добротою і чуйністю не до йому, а, скоріше, нашкодили. Так, він бідний і навіть убогий, але не давайте йому рибу, як то кажуть в одній старій притчі, а дайте йому вудку. Так ви не просто нагодуєте його, але і до вижити.

До бідних потрібно ставитися зі співчуттям. Це аксіома для нас, людей. Тільки не треба думати, що якщо у вас грошей або майна більше, ніж у вашого сусіда, то він бідний, а ви багаті. Все не так просто в цьому світі. І дуже різняться причини, за якими люди стають дійсно бідними. Знаєте, в одному селі були бідні і багаті. Бідні заздрили багатим, а багаті іноді підгодовували бідних. І ось трапився в цьому селі неврожай. Всім стало нічого їсти, і люди, допомагаючи один одному чим могли, ледве пережили зиму. Тоді і багаті відразу стали бідними. Але настала весна, потім літо, а до осені всі ті, хто був раніше багатий, знову стали багатими, а ось бідняки залишилися бідними. І це навіть не казка - це життя.

І життя влаштоване так, в ньому є хвороби, війни, пожежі, повені, злі люди, фатальні випадковості. Від усього цього не можна зарікатися, це може підстерігати будь-якого з нас і зробити не просто бідним, але і жебраком.  Нехай в цьому випадку добрі люди всім світом зберуться і до нещасним. Якщо цього буде мало - має допомагати держава: відшкодувати втрати від стихійних лих, оплатити дороге лікування, надати житло або робоче місце.

Бідним бути не соромно, а ось багатим...

Старослов’янізми в українській мові

Старослов’янізми — це слова, за-

I своєні зі старослов’янської мови,

133

УКРА ЇНСЬКА МОВА

якою користувалися як літератур­

ною майже всі слов’яни.

Історична довідка. Старослов’янська

мова сформувалася в IX ст. на основі давніх

македонсько-болгарських діалектів. Вона

лягла в основу слов’янської писемності,

творцями якої були болгарські місіонери,

брати Костянтин (у християнській церкві

він був зарахований до лику святих під

іменем Кирило) і Мефодій.

Використання старослов’янської мови

східними слов’янами пов’язане з прий­

няттям 988 року в Київській Русі христия­

нства. Згодом цю мову стали називати цер­

ковнослов’янською через основну сферу її

застосування. В основному вона обслугову­

вала потреби релігії: нею проводилися цер­

ковні відправи, перекладалися культові

книги з грецьких оригіналів. Окрім того,

ця книжна мова поступово перетворилася

на могутній засіб освіти, науки, культури.

У церковно-релігійній літературі її вжи­

вали протягом століть, частково нею корис­

туються й тепер. Збагативши словниковий

склад давньоруської літературної мови,

старослов’янізми органічно влилися в ук­

раїнську мову.

Фонетичні особливості старо­

слов’янізмів:

• неповноголосся -ра-, -ла-, -ре-, -ле-

відповідно до українського повно­

голосся -оро-, -оло-, -ере-, -еле-\

град — город, врата — ворота,

злато — золото, глава — голова,

глас — голос, брег — берег, дре­

во — дерево;

• Початковий звук [у] на початку:

єдиний, юродивий, єдніст ь,

юність;

• сполучення жд:

вождь, утверж дати, страждати

Морфологічні ознаки старосло­

в’янізмів:

• префікси воз-, со-, пред-, пре-:

возвеличит и, в о з з ’єдн анн я, воз-

двигнути, сорат ник, предтеча;

• суфікси іменників -тель, -ств(о),

-ин-, -тай, -язнь:

мислитель, учит ель, багатство,

братство, громадянство, гординя,

глашатай, приязнь;

• суфікси дієприкметників -ящ-, -ущ-\

роботящий, трудящ ий, грядущий,

невмирущий;

• характерні перші частини склад­

них слів благо-, бого-, добро-, зло-:

благодать, благословення, благо­

вісник, богобоящий, богогласник,

добродійство, злорадст во.

Здебільшого старослов’янізми ви­

користовуються в українській мові з

певною стилістичною метою, вони

покликані надати мовленню врочис­

того, патетичного звучання або в

поєднанні з просторічною й побуто­

вою лексикою створити іронічне

забарвлення:

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє моє

На тебе, мати, возлагаю ,

Святая сило всіх свят их.

Німим от верзут ься уста;

Прорветься слово, як вода,

134

Лексикологія

І дебрь-пуст иня неполита,

Зцілющ ою водою вмита,

Прокинеться…

… А тюрм! А люду!.. Що й лічить!

Од молдованина до фіна

На всіх я зи к а х все мовчить,

Бо благоденст вує!

З те. Т. Ш евченка.

Объяснение: