Міні твір на тему чи доречно давати прізвиська. іть плііз!

Прізвисько - це як ім"я, тільки так тебе називають товарищі.  але коли на тебе говорять, це дуже образливо. іноді ти й сам даєш прізвиська, але не помічаєш, як це образливо. тому давати прізвиська дуже недоречно. 

На мою думку так. у колі друзів ти можеш придумати прізвисько один одному,заради задоволення чи просто забави,також прізвисько не просто якусь там кличку,яку ти почув чи знайшов круту  кликуху в інеті,це насамперед обрис людини,твоє враження від людини. прізвисько грає хоч невелику,але важливу роль у житті людини

2серпня 2000 року народилася іванка. вона моя найкраща подруга, ми з нею товаришуємо ще із самого дитинства. цього року вона відсвяткувала своє день народження у компанії своїх наближчих друзів. було приємно, що я насправді зовсім не самотня.  в цей день ми пішли в кінотеатр, був цікавий дуже мультфільм "кіт в чоботях". також ми гуляли в місті та побували в mcdownloads. після шостої години ми вирішили піти до іванки на чай. мама подруги привітно нас зустріла та запропонувала зостатися на ночівлю. всім ця ідея , тому у нас ще й була велика піжамна вечірка. після її дня народження ми стали ще ближчими подругами, багао хто говорить на нас нерозлий-вода!

Помню, тогда медленно капал дождь. как будто кто-то плакал в небесах. дождь был бесшумен. капли дождя были одинаковыми и серыми в душе: однообразная форма, состав. ветер спал, но в тоже время он был. он незаметно протискивался между прохожими. но им не было до этого дело. а ведь ветер грустил, ему было плохо в этом мире, как за решеткой. листья медленно падали на землю - это был их приговор, их казнь. но живя последние мгновенья, они старались украсить наш мир, переливаясь серыми оттенками. лужи были невероятно стеклянными, подавленными, ведь они не могли жить в спокойствии. все время, каждую минуту, кто-то нарушал их сон. все превращалось в замкнутый круг. но только люди шли вперед, не обращая внимания на конец жизни