Твір-роздум про вчинки людей(замітка в газету

П'ятикласники нашої школи взяли шефство над ветеранами великої вітчизняної війни. ці старенькі воїни колишніх битв зараз мають особливу потребу в турботливому ставленні до себе, в постійному піклуванні. колись вони були молодими і захищали нашу країну від грізного ворога - фашизму. зараз це хворенькі, часом безпорадні бабусі і дідусі, яким дуже потрібна увага. хлопчики впоратися по господарству, десь щось приладнати, полагодити, викликати лікаря чи сходити в магазин. дівчата оточують оселю стареньких своєю турботою: навести порядок, помити посуд, почитати газети та книжки. отакі наші школярі-п'ятикласники. а старенькі ветерани дуже вдячні дітлахам за турботу, за їхню дружбу. вони розпові цікаві історії з воєнного та повоєнного життя, показують фотографії, військові нагороди. а коли настають свята, школярі влаштовують концерти художньої самодіяльності. вони танцюють, співають, виразно розпові вірші. і так гарно там усім! потрібну і корисну роботу проводять наші п'ятикласники. з них слід усім брати приклад, проявляти чуйність і людяність до тих, хто її найбільше потребує.вот тебе ,надеюсь ты скажешь  

Нічна тиша мовчить...Собор спить, як і все довкола. Навколо вирують пристрасті, ламаються списи в щоденних баталіях, що їх ведуть люди. А він не спить, стоїть і думає свою одвічну думу.

Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і суддею. Йому здається, що недавно рипіли вози повз нього зі серпами, клекотіли революції на цьому майдані, соборні дзвони калатали на сполох, кликали на сходи, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя. 6...ючи(?) своїми язиками пудову литу, з домішкою срібла мідь...

Поглядом болю й туги востаннє дивилися розширені дівочі очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали на чужину у Туреччину, а потім і у Німеччину. Цей Михайлівський собор чув ридання, крики і гуркотіння війни і її гнітючу тишу... Не одне століття гає собор за плином життя...

Ще й тепер нечутно протікають його хвилини щодня і щоночі. Усе він бачить і чує. Ярмарки вирували довкола яскраво, гомоніли, буйно сміялися, сивіли, шапками красувалися в різьблених шатах. Береже він у собі відгомін життя невмирущого, , мигтіння списів козацьких, різноголосся люду, жарти молоді, циганські сварки, видання коней, лоскітний сміх щасливих закоханих,, їхні шепоти і зоряні обійми.

Темрявою ночі окутаний собор дістає до зірок шоломами бань крутомхилих...

ответ: вибач, зараз не маю часу, та можу сказати, як ёго складати!

Объяснение: вибрати можна будь, що але мені білше нравиться ця: твоя розмова з подругою(ти їй телеф з лагеря і розповідаєш або ти вже приїхала і розповідаєш) про поїздку в лагер, емоції тут будуть аж зашкалювати. Розповідаєш подрузі, що тобі зподобалось, над чим ти сміялась, чому плакала, за ким або чому сумувал, кого зустріла, наприклад : ти зустріла хлопця і розповідаєш, що ти йому сподобалася, що ви разом робили, де ви булику, куди ходили, що він розповідав, як ви зустрілись!

Писати так:

-я закохалася(моє серце танцює від радості)

-в кого, я його знаю?

-ні, я його в лагері зустріла(я ледве стримую свою усмішку щастя)

-окей, як його звати, подруго розкажи більше, чого мовчиш, мені ж цікаво

"я по голосу чую, що подруга зараз з ума зійде від цікавості"

-добре, добре, тихіше не кричі в слухавку, вуха закладе

...

Ну типу... В дужках або в лапках відобрази емоції себе та твоеї подруги, мами, сестри, бабусі, друга, тата, дідуся чи брата того, кого схочеш...

Я знаю, це не 7 реплік, але чим більше тим краще!

Я і в школі не вмію коротко писати, я вживаюсь в роль