Як зрозуміти вираз "кров з молоком"? бажано якомога

Здоровий, рум'яний, пашить здоров'ям

- привіт! що читаєш?

- привіт! та ось «кобзаря» придбав на вихідних. не можу відірватися!

- мені теж шевченкові вірші подобаються. у них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.

- так, вірші чудові. шевченко – справжній талант. я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори!

- так! хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та у навчанні.

- так і було! ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі.

- це правда. проте сам шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі.

- та й у нього самого доля непроста була. мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою.

- поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. це те, чим шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. тобі ось який вірш найбільше подобається?

- ой, та я й не знаю, багато їх! «лілея», «сон», «» та інші. а ти бачив картини шевченка? як тобі?

- бачив деякі, і картини, і малюнки. вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. він і портрети малював, і пейзажі.

- так, дійсно талановита людина талановита в усьому! це викликає захоплення!

- згоден!

Укожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці дружби народів. я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. край вулиці виходить у поле. із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. вони виділяються своєю оригінальністю. вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. кафе «лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. а між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. в і житлових будинків моя школа. ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. я люблю свою вулицю будь­якої кори, але особливо восени. це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.