Как по україньські будит слова полезная

На  українському  це  слово  звучіть  так  корисна

На чужому горі нікому і ніколи не вдасться збудувати власного щастя. незаперечність цієї простої життєвої мудрості доводить у своєму романі «ріка життя» українська письменниця ніна іванівна фіалко, з якою я, вже неодноразово, маю честь співпрацювати, як автор скромних відгуків на її завжди актуальні книги. проте, новий соціально – побутовий роман вражає своєю соціальною спрямованістю і ґрунтовним точним аналізом мотивів поведінки персонажів у певних життєвих ситуаціях. наприклад, галина, котра через приворот і чаклунство зруйнувала перше кохання своєї подруги наталі захарчук, має зробити вибір між власним сумлінням, жіночою дружбою,бажанням просто насолити і зіпсувати життя подруги.  в сюжеті книги виразно відчутна думка про «ефект бумеранга», коли зло вчинене іншій людині, рано чи пізно, повертається проти людини котра його вчинила. ніна іванівна, вустами своєї героїні доводить, що це своєрідна відплата за гріховні вчинки людини.          ще однією важливою темою роману є руйнування міфів про призначення і діяльність упа, які панують серед мешканців центральної україни. там люди часто бояться воєвничих бандерівців, що прийшли «захоплювати» україну. саме тому книга є особливо актуальною зараз, коли українці, по суті, знову ві своє життя за самостійність, соборність і волю нашої держави. кожна сторінка дає змогу читачеві усвідомити безпідставність такого сприйняття історичних подій та процесів державотворення, що тоді відбувалися. авторка аргументовано доводить, що лише в єдності справжня сила народу,і жодні мовні, культурні чи інші  питання не є на шляху   єднання української нації.          стиль роману є акуратно вивіреним і, водночас, приємно легким для сприйняття. читач не нудьгуватиме ані хвилини та співпереживатиме життєві колізії двох подруг, кожна з яких обрала власний шлях до щастя, визнання та успіху.            визначальною особливістю всієї творчості ніни іванівни фіалко і цього роману зокрема, є спонукати читачів до осмислення причин вчинків героїв і творення власних висновків, щоб не повторювати фатальних помилок, які руйнують життя найрідніших людей і примушують  страждати від відчуття провини за помилки, що їх неможливо виправити.  

Відповідь:

Дієслово – це самостійна змінна частина мови, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? що зробити?Неозначена форма дієслова (інфінітив), Безособові дієслова( на -но, -то, -ло),Особові форми,Дієприкметник ,ДієприслівникНе з дієсловами здебільшого пишеться окремо: не знайду, не танцюй, не провірив.  Але в деяких випадках:   слово без НЕ не вживається: неволити, незчутися ( не можемо сказати "волити, зчутися");   префікс НЕДО означає неповноту дії, тому пишеться разом: недобачати, недоспати. Доконаний: поїхати,з'їсти,зробити. Недоконаний: їхати,їсти,робитиДієслово має три часові форми: теперішній, минулий і майбутній час.У майбутньому часі існують форми складна і складенаДо першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -е- (-є-), а в 3-й особі множини закінчення -уть (-ють): пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають.  До другої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення -ать (-ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять. Дієслова мають три дійсний, умовний та наказовий.Щоб утворити умовний б потрібно додати частку б/би до дієсловаЩоб утворити наказовий від 3-ї особи однини* (він, вона, воно що робить?) відкидаємо закінчення: пиш(е), сид(ить), стан(е), співай(е), повір(ить) — і до одержаної основи додаємо закінчення наказового а) у 2-й особі однини (ти) -и: пиши, сиди, підкресли;  б) у 1-й особі множини (ми) -імо: пишімо, сидімо, підкреслімо; в) у 2-й особі множини (ви) -іть: пишіть, сидіть, підкресліть.Безособовим називають дієслово,що означає дію (або стан), яка  реалі­ зується сама по собі, незалежно від  діяча (особи чи предмета).Приклад: Стихло,смеркалось,хочеться

Пояснення: