Поставте де потрібно роздилові знаки велика вереснева тиша стоёть над землею.село зачароване зоряним небом хороше синіє розкидали хатками, біля яких пильно дивляться на схід потемнілі соняшники.зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похинелого тину яблуко

Дивлятся на схід потемнілі соняшники.зридка,спросоннязаскрипить журавель,або гупне .. и дальше без знаков принимания

Взято з одної довідки, пам'фред, як робили виставу і читали цю суперечку і вібповід українця була аргументована цим листом. популярному перемишльському поету павлові петровичу подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “приїздіть, павле петровичу, — писав поважний правитель підгорецького повіту полікарп пантелеймонович паскевич, — погостюєте, повеселитеся”. павло петрович поспішив, прибувши першим поїздом. підгорецький палац паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. потім під’їхали поважні персони — приятелі паскевичі посадили павла петровича поряд панночки — премилої поліпи полікарпівни. поговорили про політику, погоду. павло петрович прочитав підібрані пречудові поезії. поліна полікарпівна пограла прекрасні полонези понятовського, прелюдії пуччіні. поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. прийшла пора — попросили пообідати. поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, і, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. почувши приємну повноту, павло петрович подумав про панночку. поліна полікарпівна попросила прогулятися підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. походили, погуляли порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. повітря п’янило принадними пахощами. побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем платаном. посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати

Жили у країні граматиці українські префікси. було їх дуже багато: роз-, без-, під-, над-, від-, між-, і були вони поважними, і пишалися собою, бо служили українській мові - одній з найчарівніших мов світу. шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися. але в кожній сім'ї бувають префікси з- і с-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. а коли кликали всіх до роботи, з- і с- створювали такий безлад у країні! уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось слова! хто перший добіг, той і став. так, кого хочеш, можна збити з пантелику! поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, особливо обурювалися префікси роз- і без-. "ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі! " але вмовляння не . і тоді префікси зібрали велику наукову раду. вони виступали з доповідями, і нарешті ухвалили правило: префікс с- пишеться перед буквами к, п, т, ф, x, префікс з- пишеться перед усіма іншими буквами. і все. з того часу префікси з-, с- і пишуться за такими правилами. бо правила є обов'язковими для виконання.