Напишите тему, идею и основную думку произведения тютюника"вогник далеко в степу"

Повноцінне життя кожної людини не можливе без спілкування з іншими. усі почуття ґрунтуються на відносинах між людьми і тим самим створюють характер самої особистості, її погляди та уподобання. з дитинства ми шукаємо друзів, людей, з якими нам цікаво і весело. коли ми дорослішаємо, поняття дружби набуває більш серйозного масштабу: обираючи собі друзів, ми звертаємо увагу на інтереси, погляди, принципи та моральність людини. потім з’являються однокурсники та колеги, і зі всіма ними ти будуєш якісь відносини, у яких ти хочеш якнайкращого відношення до себе. інколи ми стаємо занадто прискіпливі у виборі свого , забуваючи, ким насправді являємося ми самі. ми вимагаємо занадто багато від людей, хочемо їх поваги, довіри і щирості. та саме останній чинник часто стає причиною усіх людських конфліктів та неприємностей. ніхто не хоче бути обманутим. усі на світі люди хочуть довіряти, і хочуть щоб їм довіряли. чи це можливо у сучасному світі? чи можливо сьогодні прожити чесно, без брехні та обману? більшість з вас подумки відповіло: ні. а хотілося б, чи не так? та спершу погляньмо самі не себе. кажуть, людина притягує до себе таких самих людей, якою являється вона сама. запитаймо себе: чи я завжди говорив правду, чи завжди був щирим та відвертим зі своїми друзями, колегами чи батьками? я щиро сподіваюсь, що ваша відповідь на ці запитання буде стверджувальною. я сподіваюсь, але сумніваюся. то ж чи справедливо вимагати від людей щирості, коли сам говориш брехню? чи чесно картати їх за те, що вони сказали неправду, коли ти теж її кажеш? чому ми хочемо жити зі світлим та відкритим поглядом, коли самі ж пускаємо порох комусь в очі? тому що в тих самих чужих очах ми бачимо найменшу скіпку, і на помічаємо колоди у своїх. тому що ми не усвідомлюємо, що самі є неідеальними, але підсвідомо свято віримо у це. тому що так побудований наш світ: вимагати і при цьому не відповідати своїм же вимогам. чи можливо щось змінити? це питання я змушена залишити риторичним, адже, відверто кажучи, я можу лише зізнатися: не знаю. я не знаю, як створити світ і суспільство, побудовані на правді, і чи можливо це взагалі. я думаю, що, як і у мене, у кожного з вас, шановні читачі, прослизнула єдина думка: потрібно починати з себе. як би банально не звучала ця фраза, але вона – це та сама правда, яку ми всі шукаємо. якщо кожна людина хоча б у одному місті почне клопітку роботу у плані удосконалення самого себе, це місто стане моральною столицею країни, а пізніше, і усього світу. головне – вірити в майбутню перемогу правди над брехнею, бо віра підіймає людський дух і, навіть в найскрутніші часи веде його під руки до кінця, а інколи і несе його на своїх руках. але якщо вам здається, що побороти брехню у світі і у собі неможливо, тоді згадайте мудрі слова нашого народу: «не шукай правди в інших, коли у тебе її нема».

Объяснение:

Неозначена форма дієслова (що робити? що зробити?) завжди закінчується суфіксом -ти: думати, працювати, боротися, радіти, до Суфікс -ть допускається лише в поезії та в розмовному стилі*: Книга вчить як світі жить. (Нар. творчість.)

Минулий час дієслова (що робив? що зробив? і т.д.) твориться від неозначеної форми додаванням замість кінцевого -ти, -сти суфіксів -в (або нічого), -л(а), -л(о), -л(и): читати — читав, читала, читало, читали; до допоміг, до до до цвісти — цвів, цвіла, цвіло, цвіли. При цьому може випадати суфікс -ну-: мерзнути — мерз, збліднути — зблід.

Чергування о — і, е — і відбувається тільки в чоловічому роді: могти — міг, але могла; зберегти — зберіг, але зберегла; замести — замів, але замела; втекти — втік, але втекла. У двох дієсловах відбувається чергування я з і: лягти — ліг, але лягла; запрягти — запріг, але запрягла.

Умовний б дієслова (що робив би? що робила б? і т.д.) твориться додаванням до форми минулого часу частки б (після голосного), би (після приголосного). Частка б, би пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначного слова: сказав би, сказала б, воно б до

Відповідь:

вот

Пояснення:

Нібито пишемо. «Нібито» функціонує у реченні, як сполучник чи частка. Слово не відповідає на жодне з питань та не виступає членом речення. Для перевірки у реченні можна замінити слово «нібито» словами «наче», «неначе», «мов», «немов». . Приклади. Взимку стало так тепло, нібито вже прийшла весна.  Я мала таке враження, нібито продавець намагається мене обдурити, розповідаючи про відвертий мотлох, як про якісну річ.

А Ніби то «Ніби то» пишеться окремо, якщо частка і займенник виступають у ролі сполучника. До такого словосполучення можна поставити відповідне питання.  Приклади. Пам’ятаю події десятирічної давнини так, ніби то було вчора.  Здавалося, ніби то людина, якої я зовсім не знаю.