Диалог один совет хорошо а два лутше

Василий -кривет катя -ты знаешь что лучше один совет или два -конечно знаю -и какой - ну конечно два -а почему -ну один тебе расаазывывает а другой подтверждает твою информация чтобы небыло разногласия а если разногласието то лучше спросить у третего - а теперь понятно -ну всё если понял то давай пока -вопервях ты не вежлево обращаешься

ответ:

людина» — багатозначне слово. воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. у такому випадку де слово пишуть з великої букви — людина…що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися людиною? одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: «що потрібно? нічого! я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. а з великої букви чи з малої — неважливо. яка різниця? » відполімо: різниця дуже велика. пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на землі, але вони не можуть називатися людьми. від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, навіть не розвинений інтелект. нас відрізняє людяність.для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. однак головне — любов до ближнього свого. всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна , потрібне співчуття. хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? і саме від вас сподіваються отримати необхідну ? подумайте, перш ніж відвертатися; ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! так чому ж багато хто з нас забуває про це? розпові, що іноді, коли на кішку собаки, інші кішки починають захищати її, у бій з суперником, набагато сильнішим від них. слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх .близьких? однак не всі, далеко не всі. знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання “людина”. це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. не обов’язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім’я людяності тут, поруч з нами. так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить вас людьми, — людяності. тоді не вивикатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. і звучатимуть у душах людей слова василя симоневка:

объяснение:

объяснение:

людину прикрашають скромність, чуйність, готовність прийти на тому, хто її потребує, жалість, милосердя.

узимку і птахи, і тварини особливо потребують уваги і заступництва людини. здавалося б, чим може пташці звичайний бібліотекар? зоя михайлівна знайшла, як підтримати синичок. за вікном бібліотеки вона влаштувала годівницю, куди насипає насіннячко, пшоно, кладе шматочки сала. і радіє, мов дитина, коли синички одна за одною прилітають підгодуватися. прийшовши додому, і я спорудив нехитру годівницю з поліетиленової пляшки: обрізав її дно й горлечко і підвісив горизонтально на і. усередину поклав ласощі для синичок. вони залітають у "поліетиленову їдальню", миттєво підбирають корм і швидко вилітають з іншого боку. хтось підгодував бродячих собак, хтось навесні посадив дерево, щоб прикрасити куточок двору. є й такі, хто бере шефство над самотніми людьми і знаходить у цьому радість. безкорисливість робить світ добрішим.

на жаль, є люди, що на словах обіцяють піти у вогонь і у воду, щоб іншому. але проходить час, і дізнаєшся, що той, хто багато говорив про жалість і милосердя, насправді ж і з місця не зрушився, коли треба було, наприклад, здати кров для важкохворого.

людину прикрашають не правильні слова про те, що треба зробити щось гарне, а саме вчинки.