Однина чи множина: окуляри, дитинсво, бадилля, штани, городина, щипці, ворота, іменини, борошно, гілля, лостя, птаство

      однина: дитинство, бадилля, городина, борошно, гілля, листя, птаство.       множина: окуляри, штани, щипці, ворота, іменини.

Ми часто переживаємо в житті різні ситуації. нажаль, не завжди всі моменти можна назвати щасливими. досить часто людину спіткає горе, втрачається сенс життя чи просто наступає переломний період. саме в такий час можна пізнати тих людей, які тобою дорожать і цінують відносини. їх називають щирими, надійними і вірними друзями. товариш ніколи не скривдить, не спричинить болю, завжди підкаже у важкій ситуації, якій завжди можна розповісти свою проблему. так, по різним причинам за певною порадою ми не маємо можливості линути до рідних. а от справжній друг нам завжди , точно дасть раду, не відкине, не скаже, що ти сам повинен справлятися з труднощами. лише другу можна повністю довіритися і взяти до уваги його думку. але цей такий скарб зустрічається досить рідко. дуже багато людей, маючи корисливі наміри, товаришами. і коли, досягають своєї мети – просто зникають з вашого життя. через це, слід уважно і з насторогою підходити до вибору своїх товаришів. також, чим старшим стаєш – тим важче знайти вірного друга. дружба – це коли ти щось натворив, а твій друг узяв усю вину на себе. коли ти розповідаєш секрет другу, і точно розумієш, що ця людина ніколи не розповість його іншим. зазвичай дружба міцніє з роками. адже лише з часом можна взнати істинну душу приятеля. саме через це справжніх друзів не дуже багато. дружба – найдобріше і найщиріше почуття на землі. легко втрачається і важко знаходиться і поновлюється. справжня дружба збагачує людину духовно і не щастя. людина, яка пізнала дружбу – щаслива людина. ця людина завжди поруч. між друзями існує ніби нитка зв’язку. і завжди присутні щирість та довіра. саме тому необхідно цінувати це почуття як найцінніший скарб. берегти як саме найдорожче і відноситись з повагою

Ліс узимку ви були в лісі, коли там панує зима? не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось . хочеться розмовляти пошепки. та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. і ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. так приємно стояти й слухати ліс.