Вяких є глухі приголосні. сядь, стань, дістань, голуб, хлопець, лебідь, дошка, ложка, сніг, гараж, вагон.

в- твердий приголоснийе- голоснийд- твердий приголоснийм - м’який приголоснийі - голоснийд- м’який приголоснийь- м’який знак не позначає звук

Оттак-то й настановили його сотником, i став вiн iз забрьощенка вже й сам забрьоха. батько-бо його, старий улас, був собi скупенький, i коли, було, микита, як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зирне на нього сторч та скаже: "нехай лишень виясниться, бач, нахмарило".от як вицiдили вони самотужки глек слив’янки, а далi i тернiвки покуштували чи трохи, прибiгла й наша олена з поля.  смутний i невеселий сидiв у свiтлицi на лавцi конотопський пан сотник, микита уласович забрьоха, а об чiм вiн сумував, ми вже знаємо.

Мені  здається , що не має читкого визначення зради. коли від  нас відвертається чужа людина у біді,, то , здається , це нікого  не дивує. але  коли рідна   сміється над кепкуваннями  інших в нашу адресу, то це , мабуть, вже  поряд зі  зрадою. чому?   ніхто  не очікує  від стороннього  розуміння, підтримки або ,  бо "кожний  сам за себе". але від тих, кого  ми підримували, розуміли,  втішали та ,не шкодуючи часу,  ,то,  мабуть, маємо право на віддяку. а наші сподівання не виправдалися. здається, що сама  надія тоне разом з нашим настроєм та  силами  в  проблемі. зрадник  ніби став суперником, і у стані ворогів побільшало.  тому  ,  ,  зрада - стан душі зрадженного, коли його сподівання були зруйновані словом чи ділом людини, яку  він вважав  своїм помічником . єдиними  ліками від зради, , може бути лише повага до інших та самого себе. тоді  не буде болю  від зраджених сподівань, бо всі  уроки  життя потрібні й здаланні, і у кожнох  людини вони свої. комусь треба пройти черех чужу зраду, а хтось повинен  сам зрадити, щоб зрозуміти свій рівень розвитку душі. ми  все  здатні подолати! навіть зраду!