Укажіть речення зі вставними словами ( окремі розілові знаки пропущено) у променях вечірнього сонця сніг здається рожевим здається ми з вами десь зустрічались у вікно вино греблю і ставок видно ви недавно приїхали до нашого села

Здається - вставне слово. видно теж вставне. вставні виділяються з обох боків комами.

Твір-опис місцевості на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі. мандрівка дніпром дніпро — не просто велика ріка, що несе свої води територією україни. дніпро — це символ славної історії, що матеріально поєднує різні епохи, починаючи з найдавніших часів. народ з повагою і великою шаною ставився до свого історичного символу, це відбилося навіть у його назвах: батько-дніпро, славута, славутич. інколи цю ріку ще називають тією назвою, яка зафіксована в древніх східних літописах, — борисфен або бористен. бо це є нетлінна історична пам'ять, що пов'язує в єдине ціле життя українців на цій землі. в усній народній творчості зафіксовано безліч пісень, де дніпро ніби жива особа, де оспівується його велич, краса, де він зображений грізним і нещадним до ворогів української землі. особливо це стосується періоду козаччини. віднині й сумну сторінку вписав дніпро в історичну пам'ять народу: його рідна прип'ять стала рікою, про яку в біблії сказано, що «згіркнуть води в ріці, і багато людей потруяться тими ». але , як мирно і тихо, але разом з тим вперто він котить води свої, доходиш думки, що і це нещастя народ переживе, переборе, залікує рани, аби й далі відродитися й жити заради майбутнього. для мене дніпро — це щось минуле й сучасне водночас. дивишся на нього і думаєш про те, що він був свідком багатьох подій: тут відбувалося хрещення русі, здійснювалися козацькі походи, відбувалися битви з великими перемогами і трагічними поразками. коли спостерігаєш за плином вод славутича, охоплює бентежне почуття захоплення й водночас якогось благоговіння перед його величчю і неповторністю. мабуть, це — єдина велика ріка в україні, яка попри всю зовнішню буденність (пляжі, , човни) може викликати бажання подумати про час, призначення людини на цій землі.

Улюдини безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити і багато інших. і усі вони засновані на любові людини до людини. і є ще така щиросердечна якість, як милосердя. і воно теж спрямоване на те, щоб довести, що несправедливе латинське крилате висловлення «людина людині вовк». але мені здається, що саме милосердя виявляти найважче. для того щоб бути милосердним, потрібно уміти прощати. потрібно бути щирим гуманістом. тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до поваленого ворога. та й зараз, на мій погляд, милосердя — це прояв великодушності до того, до кого не хочеться його проявляти. легко поспівчувати бабусі в переході метро, поклавши їй у протягнену долоню кілька монет. легко здаватися щедрим, купити молодшій сестричці не звичайні льодяники, а шоколадні цукерки. легко бути добрим, молодій мамі нести коляску на сьомий поверх. і як же важко утриматися від того, щоб не «добити», не знищити, не деморалізувати цілком переможеного ворога. і ще: бабуся побажає здоров'я на подяку за милостиню, сестричка поцілує в щічку липкими від шоколаду губами, молода мама гаряче подякує за . адже відповіддю на добро найчастіше буває добро. тільки ворог за милосердя навряд чи подякує. а може зненавидить, хто знає. важко тому, з ким ти в поганих стосунках, але хто насправді має потребу у твоїй і або твбїй поблажливості. іноді бути милосердним нестерпно важко. і, зрозуміло, це дано не кожному. і мені навіть здається — тільки обраним.