Склади й запиши ваш уявний діалог.підкресли дієслова, визнач їхній час​

Інфінітив   (від  лат.  infinitivus   — невизначений, неозначений) або  дієіме́нник   — початкова форма  дієслова   . віндоєвропейських мовах   інфінітив являє форму віддієслівного імені, яке перейшло у дієслівну парадигму. історично, інфінітив називав дію як таку. він може мати вид (взути — взувати), стан (бити — битися), відносний час (лат.laudare   «хвалити (зараз)»,  laudavisse   «хвалити (у минулому)»,  laudaturum esse   «хвалити (у майбутному)» та, зрідка, особу та число (португал.  falar   «говорити», 1-а особа однини,  falar-es   «говорити», 2-а особа однини). інфінітив бере участь в утворенні особових аналітичних форм ( буду  читати , фр.  je vais  lire ).

Моя кімната невелика, але дуже затишна. коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. на ньому стоїть письмове приладдя та глобус. над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. ліворуч — моє ліжко. воно застелене яскравим покривалом, на ньому зручно сидять мої улюблені м'які іграшки. тож коли настає день прибирання, я знаю, що мені робити. насамперед слід витерти від пилу підвіконня, полити квіти. стерти пил із усіх полиць і зі стільця також, потім поскладати речі на свої місця, взяти пилосос і почистити килим. коли це робиш систематично, — немає ніяких проблем, немає невдоволення чи небажання прибирати. моя кімната мені дуже подобається ще тим, що на стелі наклеєні такі дивні шпалери: коли світло вимикається, вони сяють зірками на нічному небі. і мені здається, що я лечу в космосі, махаю всім на прощання рукою і непомітно засинаю