Текст міркування "птахи окраса рідної землі

Весняні турботи птахів - це будування гнізд та виведення пташенят. З того самого моменту, коли на деревах розпускаються бруньки, птахи вже тут як тут. Багато з них повертаються навесні з вирію. Це граки, качки, гуси, чижики, іволги, ластівки, лелеки та інші птахи. Всіх їх навіть і не перелічиш.Зграї птахів навесні прилітають у рідну місцевість. Хтось повертається раніше, як граки. Хтось прилітає пізніше, наприклад, ластівки, які летять з самої Африки. Але птахи не відпочивають після подорожі, а відразу беруться за діло. Ті, у кого немає пари, шукають пару для виведення пташенят. А потім пара пташок будує гніздо. Деякі птахи повертаються на місце свого торішнього гнізда та ремонтують його, якщо воно збереглося.Ніхто не вчив пташок будувати гнізда, але вони вміють це робити, тому що ними керує інстинкт природи. Ластівка будує гніздо з грудочок землі та склеює їх слиною. Ворона в'є гніздо з гілочок на дереві, а качка - в очеретах на землі. У орла гніздо з сучків, а у маленької пташки ремеза - у формі пухової рукавички. Горобці часто селяться в дуплах. Стрижі влаштовують свої гніздечка в норах по берегам річок, над обривами. Створюються справжні пташині містечка!Пташині турботи наповнюють життям сади й ліси. Птахи будують гнізда з радістю. Вони дзвінко щебечуть вдень та красиво співають на світанку, виводячи музичні трелі. У травні деякі самки вже висиджують яйця в гніздечках. А самці цієї пори годують їх, приносячи жучків, мух та черв'ячків.

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.

Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.

І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.

Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.

Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.

Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !