Проста форма найвищого ступеня порывняння прикметників утворює

Додається суфікс -щ- , -ш-
Високо - вище;
глибого - глибше.

Проста форма найвищого ступеня утворюється словами : більш , менш
Наприклад : більш високо, менш добре

1. Спонукальним є речення

В Хай учні виважують кожне слово твору.

2. Односкладним є речення

Г Дешеву юшку надвір виливають.

3. Неповним є речення

В Чекаю слушної пори.

4. Поширеним є речення

А Світлана — стріляна птиця.

5. Вставне слово активізує увагу слухачів (читачів) у реченні

Б Орфей, до речі, також був фракієць.

6. Двома звертаннями ускладнено речення

Б Візьміть мене братом, дерева, візьміть мене в прийми, ліси.

7. Пунктуаційну помилку ДОПУЩЕНО в реченні

А ріка життя все шумить, і піниться, і стогне.

8. Лише словосполучення записано в рядку

В перешіптуватися з подругою, варити борщ, ті витребеньки

9. Установіть відповідність.  

Член речення    Приклад

1 підмет слова

2 присудок   дарують

3 обставина   в цю пору

4 означення не сміливі.

10. Установіть відповідність.  

Вид односкладного речення   Приклад  

1 означено-особове  Г Старі фотографії на стіл розклади.

2 неозначено-особове  В Коней на переправі не міняють.

3 узагальнено-особове  А У селі встають рано.

4 безособове Д Про любов хочеться кричати на весь світ

Відокремлений член речення  Приклад

1 додаток   А В житті ти мною згордувала, моє ти серце надірвала.

2 обставина   Б Сніг іде і, сяйво розливаючи бліде, зволожує афіші.

3 означення   Г Стривожені світлом, звірятка збилися в одну купу.

4 прикладка  В Солов’ї, нічні товариші мої, у сад злетілись до вікна.

12. Установіть відповідність.  Пунктограма  Приклад

1 тире між однорідними членами речення   Б Мар’яна не йшла — летіла до свого милого.

2 тире при відокремленій прикладці   В Обов’язково відвідайте Чигирин — славне козацьке місто.

3 тире між підметом і присудком    Д Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

4 тире в неповному реченні Г А навколо — тихий шепіт верби і вітру.

Тексти для переказу

«САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ...»

У цій поезії все ніби так просто: вечір пізнього травня, зорі, тиша, сім’я вечеряє, мати клопочеться, плугатарі повертаються з поля, дівчата співають ідучи, щебече соловейко... Як же тепло, затишно, божественно в аурі цієї поезії!

Це восьмий вірш у Шевченковому циклі «У казематі», восьма дума у дев’ятому невольничому колі ув’язненого поета. Нібито все в цьому творі просто й ясно. Проте вгадується й щось причаєне, потаємне, нерозгадане...

У кожному слові трьох строф поезії розлите душевне батьківське тепло. На українську родину поет дивиться добротворними батьківськими очима. Він милується матір’ю, дочкою, яку ще треба «научати», дітьми, домашньою злагодою, таким простим і досконалим ладом родини, що вечеряє, справляючи найдавніший отой, милий людяний обряд.

Кожне слово поезії просякнуте силою, що йде від розуміння Шевченком чоловічої відповідальності за сімейне гніздо рідного народу. Проте бачимо: зібралась, повечеряла бідна родина і спати лягла, проте чоловіка — батька й охоронця — у ній немає. Чи чумакує, чи вбитий десь на війні, чи поневіряється по заробітках, чи, може, помер? Плугатарі повертаються з поля до своїх сімей, а в цій родині свого плугатаря не ждуть...

Запеченими устами Шевченка говорить чоловік, Мужчина, князь свого роду-племені. Головна чоловіча великодушна відповідальність — за малу, сімейну державу. І саме в родині — єдино надійна духовна опора чоловіка. Поезія «Садок вишневий коло хати...» — то стогін душі окраденого долею чоловіка-одинака, до того ще й закинутого далеко від рідної землі. Проте ця поезія, мабуть, як жодна інша, доводить абсолютну несхитність Шевченка, готовність його за своє, за рідне стояти до останнього подиху.

Бо то є його українська сутність. Сутність чоловіка-захисника, чоловіка-оборонця.

Який же разючий контраст справляє нинішній стан українського чоловіцтва! Нема ладу в державі — суцільні незгоди в сім’ї. Немає законів, які надійно ту сім’ю захищали б. Виховний простір — передовсім телебачення — віддано зайдам і пройдисвітам, а їм абсолютно байдужа українська сімейна традиція як основа державності. Чоловік-трудівник позбавлений матеріальної основи для плекання божественного саду власних дітей. Можливо, тому й шириться пошесть наркоманії, розбещеності, пиятики, побутової розпусти?

А сім’ї нерідка вкладаються не вечерявши, хіба що ситі «хрущами» нескінченних обіцянок. Кому тут кого «научати»?

А Шевченків вірш досі парує смаковитим запахом пшоняного кулешу, дихає ароматом вишневого цвіту. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди... (350 слів)

(За М. Костенком.)