Корінь слова радість , журба , слабкість , холод , ранок , вечір .південь , північь

Корінь слова на письмі позначаємо  ∩.слово        корінь радість - рад; журба - журб; слабкість  - слаб; холод - холод; ранок - ран; вечір - вечір; південь - південь (якщо у значенні  частина світу),день (якщо у значенні  середина дня) ;  

північ - північ (якщо у значенні  частина світу), ніч (якщо у значенні середина ночі)

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона зумовлюється потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. За образним визначенням А. Ейнштейна, "уява важливіша за знання, тому що знання обмежені, уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції". Безліч уявлень виникає у голові людини щодня. Деякі з них не лишають сліду, а найцікавіші, най значущі залишаються в пам'яті і складають уяву. Отже, уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями.

Нелегко відокремити процес уяви від процесів відчуття і пам'яті, а також від процесів мислення. Розв'язанню цього завдання Аристотель присвятив книгу "Про душу".

Объяснение:

ми живемо в неспокійному світі відчуження людини від своєї суті. криза людини, духовна криза людства — нині найбільша тривога світу. людина змаліла і заплуталась у надпродукції речей, ідей та арсеналів зброї — і свої витвори вона почала ставити понад свого творця.

звичайно, ми в авангарді людства — у галузі революцій, руйнування традицій, самознищення. ми перші дали світові чорнобиль. ми перші переживаємо кризу людини — і саме ця криза вимагає перебудови і нового мислення.

на вітрині мод зарясніло слово «духовність». воно вже стало легким, як полова. одні для заповнення духовного вакууму заводять духові оркестри й агітмузей у приміщенні храму. ті почали давати служителям культу громадські доручення. ті несуть своїх дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити по-християнському. ті збирають матеріал про пришельців із космосу та цікавинки з індійської культури. інші, зрештою,

духовні зусилля в науковій та мистецькій праці — і теж наче входять у сферу духовного…

але чому ці похвальні заняття не виробляють того високого етичного ідеалізму, ефірної любові, безкорисливого служіння ідеалам, які породжувала висока віра, що йшла від нагірної проповіді христа?

будівельні камінці вторинного походження можна цінувати, збирати, шліфувати, але храму з них не збудуєш. згадаймо давній переказ про двох будівників. одного чоловіка з тачкою, наповненою камінням, запитали: «що ти робиш? » — «та от звеліли возити каміння — вожу». «а що ти робиш? » — запитали другого, такого ж. — «я будую собор святого петра».

собор святого петра в римі стоїть завдяки тому, другому. всі великі собори минулого — це, передусім, пам’ятки високого духу. всі великі творіння данте, рафаеля, сервантеса, шевченка — це теж творіння не пера і пензля, а творіння духу. всі безумно одважні пошуки невідомої землі, експедиції колумба і магеллана йшли від одержимості духом і великої віри у великого бога.