Від яких слів утворилися лексеми творчість, мужність?

творчість-творити, мужність-мужній

Каждый год, весной, мы радуемся весенним краскам. появляются зелёные листочки на деревьях, виднеется трава из под снега. прилетают птички с юга, цветы расцветают. эта красота собирает всех жителей на улице, порадоваться такой красотою. никто не сидит дома, все стараются больше гулять, проводить время на улице. с такой красотой, зимнее, угрюмое настроение, превращается в радостные улыбки, крики детей, играющих на детской площадке. ведь скоро лето, цветы, бабочки, красота. а следом осень, красота осенних листьев лежащих на тропике в парк. зима,зима, красота, сугробы выше человеческого роста, снежки. вечерний снегопад, самое чудесное, что может быть на свете.

Чого сьогодні не вистачає українцям багатостраждальною і довгою була дорога українського народу до власної держави — через століття царського свавілля та іноземного гніту, через більшовицькі голодомори і гулаги, через фізичне знищення національної інтелігенції та сільського господаря, крізь лихоліття другої світової війни. українська держава формувалася тривалого часу. народ україни віками творив свою незалежність, не раз виборюючи її і, на жаль, втрачаючи. не треба переконувати нікого в тому, що поява на карті незалежної української держави була не щасливим випадком, а закономірним відновленням історичної справедливості. і все ж: чому ми не можемо зрівнятися з великими європейськими державами за рівнем життя? чого не вистачає нам для цього? запитання риторичне. на нього шукають відповідь і політики, і публіцисти, і науковці, і звичайні громадяни. як на мене, не вистачає нам послідовності у патріотизмі. можливо, тому, що віків завойовники намагалися залишити україну без національного "я", без духовних поводирів. довгі століття рабства залишили у свідомості українців відбиток смиренності. хоча саме бунтівний дух українців не дозволив нікому знищити нас як націю. про патріотизм написано і сказано багато. мені хочеться висловити свою точку зору. я вважаю, що наш патріотизм якийсь кострубатий, суперечливий. у компанії, де зібрались 2-3 українці, неодмінно почуємо розмови про наш народ, про державу. ми дорікаємо усім у несумлінності. разом з тим, на своєму робочому місці майже кожен намагається працювати у півсили. усі прагнемо добробуту, але ще зі шкільної парти нас розморює лінь; скаржимось: так важко вчитись. ми вміємо щиро співчувати і не вміємо радіти чужому щастю. чи задумувались ви коли-небудь, звідки в українській мові взялися прислів'я: "на тобі, небоже, що мені не гоже", "моя хата скраю, я нічого не знаю"? це про нас. тому нам потрібно багато змінити, щоб стати сильними. то все-таки, чого бракує українцям? думаю, що патріотизму та єдності. лише тоді, коли будемо підтримувати один одного в усіх починаннях, зможемо обрати правильний шлях, навчимося відрізняти біле від чорного, свободу від рабства, справжнє щастя від примарного. тож "єднаймося, брати мої"! — чуєте шевченкові слова? !