Твит коротко .книга дороща за найбильше багатство

Книга займає в житті людини не останнє місце. для когось це незвичайний дивовижний світ . через книги діти починають вивчати навколишній світ . завдяки книгам , людина дізнається багато чого про свою історію .          що читати кожна людина визначає сам для себе. комусь подобатися фантастика , а комусь історія . багато письменників ставали відомими завдяки своїм творам.    книги — це справжня скарбничка мудрості. перси в сиву давнину говорили, що «одна мудра книга дорожча за найбільше багатство».

Людське щастя - це щось неймовірне і прекрасне. Багато людей, що розчарувались у житті через власні невдачі, вважають, що щастя немає. Звичайно, що щастя існує, тільки не кожен розуміє, чим воно насправді є. Воно, як вітер: ми його не бачимо, але відчуваємо. Щастя існує в нашій душі, у нашому серці. Велика кількість сучасних людей впевнені, що щастя - це багато грошей, вдала кар'єра і таке інше. Але, на мою думку, щастя - це, коли є кому тебе зустрічати вдома, коли ти маєш кому сказати "я тебе люблю" чи "ти мені потрібен/потрібна", коли у тебе є власна сім'я, коли ти береш маленьке рученя своєї плоті і крові в свою руку і відчуваєш усю теплоту маленької істоти, яка згодом буде називати тебе мамою чи татом. Хіба ж це не щастя? Я не засуджую інших людей за їх думки щодо щастя людини. Адже в кожного щастя має якесь своє значення. Але наше щастя залежить лише від нас самих. І я вважаю, що для щастя людини потрібно лише одне - інша людина. А двоє людей, які щасливі разом, можуть пройти через усі перепони і створити для себе маленьку частинку щастя, яку неможливо купити і неможливо продати, і без якої просто неможливо жити. Ми живемо, щоб любити, а любимо, щоб бути щасливими...

Сподіваюсь, що до

Мені не раз доводилося писати про синичок — веселих, гомінких, наших добрих сусідів й охоронців саду. Радію кожній зустрічі з ними, хоча бачу цих пташок по кілька разів на день. Але писав тільки про великих синиць, які зустрічаються найчастіше. Бо “просто синиць” не буває! Крім великих є ще й такі види: синиця вусата, синиця довгохвоста, синиця блакитна, синиця чорна, синиця (гаїчка) болотяна, синиця (гаїчка) пухляк, синиця чубата...

Більшості з них я ніколи не зустрічав. Щодо синиці чубатої, то мені таки поталанило. Не скажу, що часто, але кілька разів гав за ними у лісі, навіть у парку та приміській лісосмузі. Взимку бачив їх у “компанії” з великими синицями, що пов'язано з міграційними процесами у пернатих. Адже чубаті синиці водяться у Північному Поліссі, Карпатах. Зрідка прилітають і на інші терени. Наш Прибузький край належить до зони Малого Полісся.