5речень 1 звертальне 2 з вставними словами 3 з однорідними реченями 4 з одноррід сл і узагальними 5 складне

1- Олено , скажи будь ласка домашнє завдання
2- кажуть , шо весна буде холодна
3-Осіннє листя : жовте ,червоне і подекуди зелене

1) Яка група іменників у родовому відмінку однини матиме закінчення -у/-ю?

A) назви будівель та їх частин

2) Яка група іменників у родовому відмінку однини матиме закінчення -а/-я?

В) назви одиниць виміру

3) В якому варіанті закінчення -ом у формі орудного відмінка однини мають усі іменники?

Г) касир, ювіляр, актор

4) В якому варіанті закінчення -а/-я у формі родового відмінка однини мають усі іменники?

В) вечір, січень, портрет

5) В якому варіанті закінчення -у/-ю у формі родового відмінка однини мають усі іменники?

В) вогонь, завод, конфлікт

6) У якому варіанті в іменнику родового відмінка множини допущено помилку?

В) готелей  - ГОТЕЛІВ

Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює. А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе. Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…